Так вийшло, що більше півтора місяця не виходило виїхати на повноцінну риболовлю... ну як то буває: робота, сімейні питання, поточні (яких найбільше)..... і сидиш на "сухому пайку", руки поступово відвикають від так знайомих та рідних їм рухів в ритмі джигінгу.... покльовки, я вже не кажу про клЄваки, відчуваєш не частіше аніж раз на тиждень і то у ві сні..... настрій, самопочуття та твій внутрішній світ тускніє, і ти починаєш дивуватись сам від себе... ти просто засихаєш на ктшалт отієї тараньки, що сам же і вішав на ржаву, проте міцну і протхнуту наскрізь терпливим смаком солоної рупи дротину.... НЕ ВАРТО ТРИМАТИ ЛЕВА У КЛІТЦІ!!!!!!! НЕ ТА ЦЕ СТИХІЯ ДЛЯ КОРОЛЯ ХИЖАКІВ!!!!!!
І ось одного прекрасного вечора, вирішую, що їду, але в мого постійного напарника якраз той день виявляється глухарем на рахунок рибалки - робота..... обзвонюю всіх знайомих - люди казяться, остерігаючись "післязавтрашніх" серпневих морозів повихоплювали лопати та вила у руки і риють картоплю.... викидую запрошення на форумі - тиша... але напарника таки знайшов.... ну і дідько з ним, байдуже, що двоє..... поїдемо, просто ближче ніж хотіли.....
10 хвилин на сьому ранку, і наш "батіскаф" в повній снарязі, майже безшумно на холостому ходу іще не прогрітого мотора, відчалює від берега і зникає у вогкому густому тумані.... навколо тиша..... мовчки сидиш, вяжеш своїм улюбленим "паламаром" застібки на шнури.... і, мимоволі, як той самурай перед боєм згадуєш, де що лежить у тій бузлічі великих і малих коробок, налаштовуєшся на повноцінний, стратегічно обдуманний план дій.... в лодці тиша, пильно вдивляємось в протилежний від нас берег, прижмурившись, немовби очима намагаємось прорізати ту густину туману і зафіксувати хочаб якусь активність хижака.... біла вимальовує вальсові напівкола на поверхні води, ехолот дає підтвердження тому, що риби хватає - але вся біла, не стайна і в півводи..... прямуємо до першої берегової, такої улюбленої для судаків в часи ночної та ранішньої охоти, брови ......
Перша точка. Відкриваються коробки і пильний погляд рибака вдивляється у ту незліченну кількість "цяцьок", щоб вибрати одну, якій надається велика честь першого забросу.... Є! Пробуємо.....
На другій проводці, третій оберт катухи..... приманка сідає на дно важче аніж повинна при такій огрузці, мозок отримує інформацію, що шось тут не так і перш ніж встигає що-небудь усвідомити, рука коротко, проте жостко скорочується в локтьовому суставі, прут дугою, а шнур починає іти в сторону..... Є! РУКИ ПОМНЯТЬ!!!!!!!
Іще декілька віражних піруетів і красень судачок у сталевій хватці великим та вказівним пальцями підіймається в лодку......
А далі все по накатаній схемі - прохід по точкам і пішло-поїхало..... До обіда не було ні одного достойного екземпляра, окрім незліченної кількості окуня та судачків-недомірків та декількох щучок...... ну думаю хочаб ультралайтово відведу душу, а ввечері пополюємо на щось солідніше...
але близько 12 години дня, після чергової заміни мікрухи, роблю проводку і.... цепа...... пробую декільки раз смикнути, можливо вирву і цепа "оживає", роблю іще одну контрольну підсічку і понесласся)))))
Боротьба велась більше 20 хвилин. Кайф від виважування отриманий, хоча і трофейчик сходить, за що йому респект і уважуха, всетаки відвоював своє право на життя... ну тепер нехай порадує іншого рибака, або мене наступного разу :).....
Нарешті наловившись і навідпускавшись карандашів дочекались вечора, а з ним і декілька непоганих клЄвак...... одна реалізована.....
Ось така вона вийшла рибалочка після довгого затишшя)))
Всім рибацюгам як завжди НХНЛ!!!!
