Щороку вугри залишають європейські річки та вирушають в епічну міграцію до Саргасового моря у Північній Атлантиці, де розмножуються один раз, а потім вмирають.
Про цей кінцевий пункт призначення науковці здогадувались давно, але прямих доказів досі не було.
Прикріпивши до вугрів супутникові мітки, дослідники відстежили їх на останньому етапі маршруту.
Ця інформація допоможе зберегти вид, що перебуває під загрозою зникнення, переконані вчені.
"Ми вперше змогли відстежити вугрів у Саргасовому морі, і ми раді, що отримали перші прямі докази того, що дорослі європейські вугри досягають свого нерестовища", - сказала Рос Райт з Агентства охорони довкілля, що керувала дослідженням. "Їхня подорож розкриє інформацію, про яку раніше не було відомо".
Вугор європейський стикається з багатьма небезпеками протягом свого життєвого циклу. Це, зокрема, зміни океанічних течій, спричинені зміною клімату, забруднення довкілля, браконьєрство і перешкоди на водних шляхах, як-от дамби та греблі.
Фахівець з вугрів з Агентства довкілля Ден Хейтер спостерігав за вуграми в річці Блеквотер в британському Ессексі протягом 20 років і за цей час зафіксував різке скорочення їхньої популяції.
"Ми ловимо тут вугрів щороку, - пояснює він. - Їхня популяція дуже постраждала. У порівнянні з початком 1980-х років вона скоротилася на 95%".
Стратегія збереження
Вугри припливають до європейського узбережжя у вигляді крихітних, тендітних й прозорих особин, що впродовж двох-трьох років дрейфували через Атлантику із Саргасового моря.
Вони пристосовуються до прісної води і дорослішають у річках, виростаючи до 1 метра в довжину, доки не будуть готові знову проплисти весь шлях назад, щоб розмножитися один раз і померти.
Молоді вугри, що оселилися в річці Блекуотер в Ессексі
До цього часу було дуже важко вивчити їхню міграцію через океан; вчені відстежували шлях дорослих вугрів до Азорських островів, але там їхні сліди губилися.
Тепер дослідники точно знають, що вони можуть допливати аж до Саргасового моря.
"Ми знали, що вони можуть дістатися Азорських островів, але останній етап залишався загадкою", - каже Рос Райт. "Ми думали, якщо зможемо якось позначити вугрів на Азорських островах, то заповнимо цю прогалину - і нам це вдалося. Ми можемо підтвердити, що знаємо останній етап подорожі до Саргасового моря".
З'ясування пройдених маршрутів та визначення місць нересту вугрів має вирішальне значення для розуміння причин скорочення їхньої популяції та розробки заходів зі збереження виду.
Життєвий цикл вугра вже давно бентежить науковців. Ще грецький філософ Арістотель замислювався над тим, звідки взялися вугри, припустивши, що вони самозароджуються в болотяному мулі.
Майже 100 років тому вчені припустили, що вони пливуть нереститися у Саргасове море в західній Атлантиці поблизу Багамських островів, але остаточних доказів не було.
Як вони долають шлях у 4-8 тисяч кілометрів, якими орієнтирами керуються в гігантських товщах океанських вод, щоб припливти туди, де нерестилися їхні батьки, і чому вони обрали саме це місце?
Саргасове море - особливе. По-перше, воно не має берегів, межі визначаються кільцем морських течій. По-друге, з усієї Атлантики в Саргасовому морі - найсолоніша вода. Її поверхневі шари, прогріті спекотним сонцем, опускаються вниз, тому навіть на глибині 300-400 м вода може зберігати температуру 15-17 градусів.
Саме тут вугри нерестяться, а потім усі до одного гинуть. Ніхто з них не повертається в ті краї, де прожив більшу частину життя.
Дослідження опубліковане в журналі Scientific Reports.
Гелен Бріггс
Кореспондентка ВВС з питань довкілля
