Річкові раки (родина Astacidae) – це водні безхребетні, які мають промислове значення. При цьому річкові раки є делікатесним продуктом, на який існує попит як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Найбільш високі смакові якості і харчова цінність раків спостерігається восени коли вони не линяють. У цей період вміст білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин значно вищий, ніж навесні чи влітку, зокрема в періоди його линьки. За своєю калорійністю м’ясо раків подібне до м’яса риби, а за вмістом жирності навіть перевершує м’ясо деяких риб.
Нині в Україні ринок раків слабо насичений, а конкуренція практично відсутня. Здебільшого – це браконьєрський вилов. Вітчизняні фермерські господарства тільки починають проявляти зацікавленість в освоєнні методів культивування раків. У той час, у переважній більшості європейських країн даний аквакультурний бізнес є прибутковим і перспективним видом діяльності. Ця справа є прибутковою, низьковитратною та не потребує повної віддачі часу, якщо якісно дотримуватися всіх норм культивування раків.
Переважно раки заселяють не всю площу водойми, а тільки глибини до 3 - 5 м, тобто корисну площу у великих водоймах до 8 – 15 м. Найбільш активні під час розмноження та після линьки. Мінімальна активність відмічається під час виношування ікри, викльову молоді та у період линьки і затвердіння панцира.
Самці і самки рака відрізняються за будовою тіла. У самців, на відміну від самок, клешні великі й потужні, черевце по ширині дорівнює або вужче від головогрудей, дві пари передніх черевних ніжок нерозвинені.
На черевці рака є маленькі ніжки, якими він безперервно ворушить, підганяючи воду до зябер, які знаходяться під грудним панциром. У такий спосіб здійснюється дихання у рака. Цьому сприяють і деякі щелепи.
У фауні України існує п’ять видів річкових раків, які належать до двох родів: Astacus і Pontastacus. З наявних у водоймах України різних видів річкових раків найменш вибагливий до умов проживання і водночас найбільш доступний за чисельністю популяцій є довгопалий рак (Astacus leptodactylus). Цей вид є найбільш перспективним для розвитку вітчизняного ракорозведення саме в ставкових господарствах. Довгопалих раків у великих кількостях розводять у господарствах Туреччини, куди він був завезений із водойм України. Цей вид раків краще витримує зниження вмісту кисню у воді (<5 мг/л) і підвищення температури води (>24 0С), відрізняється великою плодючістю (200 ікринок проти 100 ікринок у самок широкопалого рака). У водоймах довгопалий рак здатний освоювати різноманітні біотопи і формувати досить великі популяції, зокрема, на глинистих, слабозамуленних ґрунтах, використовує різні схованки.
Широкопалий рак, на відміну від довгопалого, більш вимогливий до кисневого і температурного режимів водойм, потребує щільного кам’янистого незамуленого дна, активно риє нори і шукає потаємні місця.
Крім довгопалого і широкопалого раків у ставкових господарствах окремих регіонів України культивують червоного кубанського, білого дунайського і білого дніпровського раків. У солонуватих водоймах південних регіонів країни вирощують товстопалого рака.
Однією із позитивних особливостей річкових раків є те, що переважна більшість їх видів у сприятливих природно-кліматичних умовах досить легко акліматизується. Внаслідок цього у місцях переселення проходить самовідтворення популяції.
При виробництві раків потрібно стежити за якістю води, особливо за вмістом розчиненого у ній кисню. Оптимальна кількість розчиненого у воді кисню – 6 - 7 мг/л. Однак, допустимо короткочасне його зниження до 2 - 3 мг/л, рН води має становити 7,0 - 9,0. Крім того, слід ретельно перевірити стан природної кормової бази у водоймі (рослинність, зоопланктон, смітна риба). Водообмін має забезпечувати необхідний рівень розчиненого у воді кисню.
На рибницьких господарствах, які цілеспрямовано займаються виробництвом раків, доцільно мати в резерві посадковий матеріал, який можна отримати від ікряних самок, як в ставках, так і в штучних умовах. Рибницькі господарства, які займаються розведенням раків, характеризуються високим рівнем інтенсифікації технологічного процесу.
Деякі рибницькі господарства утримують власне ремонтно-маточне стадо, інші – відловлюють самок з ікрою з природних популяцій.
Є декілька способів інкубації ікри:
а) на самках у ставках;
б) на самках в інкубаційних апаратах.
Підрощування молоді і вирощування товарних раків відбувається у ставках, лотоках, басейнах чи в рециркуляційних аквакультурних системах. Плідників річкових раків можна відловлювати з природних популяцій.
Самці довгопалих раків досягають статевої зрілості на третій рік життя при довжині тіла 8 см, а самки – тільки на четвертий рік при довжині тіла 7 см. Як правило, самці раків в 2 - 3 рази більші за самок. Статевозрілими довгопалі раки стають на третьому році життя, самка може виносити від 60 до 900 личинок.
Спаровування у різних підвидів довгопалого рака відбувається в різні місяці: у білого дунайського рака – в січні-лютому, у дністровського – в березні - квітні, у червоного кубанського – в жовтні - листопаді.
Плодючість річкових раків залежить від пристосування певного виду до умов середовища існування, і залежить від віку, розміру самок, кормової бази і географічного розташування водойми. Середня робоча плодючість річкового рака складає понад 300 ікринок. Водночас для забезпечення відтворення його популяції достатньо, щоб від пари плідників, в кожній генерації, статевої зрілості досягла всього одна пара різностатевих нащадків або хоча б по дві самки.
Для відтворення раків придатні неспускні або неповністю спускні ставки. Відтворення раків у ставках, порівняно з природними водоймами, має переваги. У ставках можливий кращий контроль за процесом вирощування і середовищем мешкання, а також більш ефективна годівля, відсутні хижаки. За ставкового способу отримання потомства раків, самки з ікрою перевозяться у господарство, де проводять доінкубацію зародків у маленьких ставках. Особливу увагу приділяють забезпеченню належного водообміну та аерації води під час інкубації ікри.
Для отримання життєздатних рачків рекомендується відбирати самок довжиною 12 - 13 см. У самок даної розмірної групи робоча плодючість, кількість личинок і їх виживаність вища, ніж у самок інших розмірних груп.
Плідників раків розміщують у ставках площею близько 0,1 га, 1 - 1,5 м глибиною за щільності посадки 1 - 5 шт./м2. За температури води 7 ºС раків починають підгодовувати свіжим або вареним кормом (м’ясо, овочі). Середня добова норма внесення корму становить близько 2 % від маси тіла особини. Корм розміщують на кормових столиках розміром 40 × 40 см.
Товарних раків вирощують як у монокультурі, так і в полікультурі разом з нехижими видами риби (білий і строкатий товстолобик, білий амур, короп).
У спускних проточних ставках можна організовувати виробництво раків випасним способом. Для цього восени вселяють цьоголіток, при нормі посадки 4 шт./м2 і виловлюють їх через два роки, коли раки досягнуть довжини понад 10 см і маси близько 40 - 45 г.
Перспективним напрямком в раківництві є вирощування раків в ставкових господарствах, разом з рибою. Раки, як об’єкт полікультури, мають позитивні якості. Раки – це еврибіонти, і це дозволяє їм перебувати у водних об’єктах різних типів. При цьому водойми відрізняються одна від одної за гідрологічними і гідрохімічними параметрами.
Основною вимогою до ставка, в якому вирощують раків є: довгаста форма з крутими берегами, глибина біля монаха 2,5 - 3,0 м і середня глибина 1 - 1,5 м, де корисною є практично вся площа водойми. У ставках такої будови без годівлі можна досягти виходу товарної продукції не менше як 400–450 кг/га зі щільністю посадки дорослих раків 1 шт./м2 і більше.
Раки є своєрідними санітарами водойм. Вони утилізують залишки тваринного і рослинного походження на різних стадіях розкладання, споживають корми, недоступні рибам. Внаслідок цього раки можуть збільшувати рибопродуктивність ставків в середньому на 200 кг/га, не зважаючи на високу щільність посадки ставкових риб.
Більше про розведення раків можна дізнатися з посібника «Практичні рекомендації щодо виробництва раків для створення додаткових порівняльних переваг на ринку» підготовленому і випущеному БУ «Методологічно-технологічний центр з аквакультури» за посиланням.
