Щука (Esox) зустрічається у багатьох озерах, річках та водосховищах нашої країни. Це - крупна, швидкоростуча риба яка є одним із перспективних об'єктів аквакультури.
У ставках щука росте майже в 3 - 5 разів швидше, ніж у природних водоймах. В умовах України цьоголітки щуки за достатньої забезпеченості кормом можуть досягати маси 400 – 500 г, дволітки - до 1 кг і більше.
Введення щуки до складу полікультури сприяє більш повному освоєнню кормової бази водойм, підвищенню їх рибопродуктивності, а також економічної ефективності роботи рибоводних підприємств.
Цінність щуки як додаткової риби в короповому господарстві не тільки в тому, що вона є додатковим джерелом продукції, але й у зниженні малоцінних та смітних риб, у зв’язку з чим збільшується кількість кормів для коропа. Щука невибаглива в харчуванні і при відсутності в нагульних ставах сміттєвої риби поїдає жуків, бабок, клопів, п'явок, виконуючи роль санітара. Таким чином, щука є своєрідним регулятором або біологічним меліоратором іхтіофауни ставка. У ставках, де вирощується щука, рибопродуктивність і поштучна маса коропа вища на 10 – 13%, ніж у ставках без щуки. Рибопродуктивність щуки за 2 роки може становити 100 - 150 кг/га.
Регулююча роль щуки залежить від її живлення, яке у свою чергу тісно пов’язане з кормовою базою ставка та змінюється залежно від наявності об’єктів харчування. Характер живлення щуки та його інтенсивність у кожній групі ставків бувають різними.
Дозрівають самки у віці 2 - 3 років, самці - на рік раніше. Плодючість крупних особин становить до 150 - 300 тис. ікринок і більше. Нерест відбувається рано навесні за температури води 4 - 10 0С на мілинах (0,5 – 1 м), зарослих торішньою рослинністю. Діаметр ікринок становить 2 - 3 мм. Період зародкового розвитку (до викльову з оболонки) коливається, залежно від температури в межах 10 – 20 діб. Щука переносить зниження вмісту розчиненого у воді кисню до 1,5 мг/л і підвищення температури води до 28 0С.
У личинковому віці щука, як і інші види риб, живиться зоопланктоном, у мальковому поступово переходить на хижий спосіб життя. У віці 1-го року і більше є типовим хижаком. Може проковтнути здобич, яка становить до 25 – 30 % її маси. Інтенсивність живлення більш висока у весняно – літньо - осінній періоди за температури води до 20 0С, взимку вона зменшується. На приріст 1 кг маси використовується близько 3 - 3,5 кг кормової риби.
За своїми харчовими якостями м'ясо щуки вважається дієтичним продуктом, воно смачне і нежирне – 20 % білка при вмісті жиру до 1 %. Ціниться також ікра щуки. Біологічна цінність ікри складає понад 86 %. В ікрі містяться всі незамінні амінокислоти: валін, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, треонін, фенілаланін та триптофан.
Особливо широко розведення щуки розвинене у Франції, США, Німеччині, Чехії, Угорщині, Україні, Білорусії. Так, у Франції із загальної площі ставів в 100 тис. га. більше половини використовується для вирощування щуки.
Останнім часом значний інтерес викликає отримання молоді щуки методом заводського відтворення. Перевага заводської інкубації ікри перед природним нерестом полягає в тому, що таким способом можна отримати стерильний молодняк, вільний від будь - яких захворювань. Крім того, сам процес вирощування потомства і особливо «збір урожаю», тобто відлов у садках молоді, яка підросла, для відправлення її в намічені водойми, при заводському вирощуванні проходить набагато простіше.
Більше про вирощування щуки можна прочитати у практичних рекомендаціях щодо виробництва щуки з використанням інструментів впливу на забезпечення конкурентних переваг, розроблених Методично-технологічним центром з аквакультури, за посиланням.
Джерело: сайт Чернігівського рибоохоронного патруля
