Судак - перспективний напрямок у аквакультурі


Судак - джерело вітамінів і мікроелементів, а також легкозасвоюваного білка. М'ясо судака багато вітаміном РР, який регулює обмін білків і вуглеводів в організмі, знижує концентрацію «поганого» холестерину в крові, перешкоджаючи утворенню бляшок на стінках судин і їх закупорці. Відомо про властивість вітаміну РР стимулювати роботу мозку і нервової системи в цілому, покращувати зір і стан серцево-судинної, травної систем, зовнішній вигляд шкіри, регулювати активність щитовидної залози і надниркових залоз.

Початок культивування судака датується 19 сторіччям та пов’язано з культивуванням коропа у земляних ставках Центральної та Східної Європи. Судак вирощувався у невеликій кількості, як так звана додаткова риба. На початку 20 сторіччя розпочалось виробництво посадкового матеріалу судака (літня та осіння личинка) у земляних ставках (природний нерест) для зариблення відкритих водойм. Виробництво здійснювалось у монокультурі (літня молодь) та у полікультурі з коропом (осіння молодь). Ставкове культивування судака також почало розвиватись у Західній Європі у другій половині 20-го сторіччя. Цей тип виробництва судака був та лишається екстенсивним за характером, і ці види (короп та судак) розглядались та розглядаються як риби, що доповнюють одна одну.

На початку 21-го сторіччя у Західній Європі було створено перші підприємства з аквакультури, що виробляють судака у рециркуляційних аквакультурних системах.

Судак у середньому сягає довжини 50 - 70 см та ваги 2 - 5 кг, але максимальна довжина сягає 130 см та відповідно вага – 12 - 18 кг. Самці досягають статевої зрілості у 2 - 3 роки, самиці – 3 - 4 роки. В залежності від географічної зони, нерест відбувається з квітня до середини червня. Температура води, коли починається нерест, коливається у діапазоні 8 - 15 0С. У цілому глибина місця на природних нерестовищах знаходиться у діапазоні від 0,5 до 3 метрів. Судак відкладає ікру у гнізда, які будуються на піщаному, гравійному субстраті або водних рослинах. Самці активно охороняють гнізда з ікрою протягом 5 - 8 днів до викльову личинок. Відносна плодючість становить 170 - 230 ікринок/грам ваги тіла. Ікринки маленькі: діаметр незатверділої та затверділої ікри коливається у межах 0,6 – 1 мм та 0,9-1,6 мм відповідно. В одному кілограмі ікри міститься від 1,5 до 2,2 мільйони незатверділих ікринок, або 1 - 1,5 мільйони затверділих. Час інкубації становить від 3 днів за температури 20 0С до 11 днів за температури 10 0С.

Плідники отримуються переважно з природного середовища. Вилучення здійснюють восени (жовтень – листопад за допомогою літнього неводу) або навесні (березень – квітень, за допомогою ятерів). Риба, що виловлена восени, утримується у земляних ставках. Для кожного 1 кг плідників потрібно мати 10 м² дна ставка та 1,5 - 3,5 кг кормової риби. Плідники вилучаються із ставків за досягнення температури води 8 - 9 °C, і пересаджуються до нерестових ставків або риборозвідень. Декілька ферм утримують маточне стадо, зазвичай щільністю 50 - 80 особин/гa, у земляних ставках.

У судака відсутній яскраво виражений статевий диморфізм. Самці зазвичай набувають нерестового кольору у переднерестовий період: вони стають дещо темнішими за самиць. У самиць помітне дещо розтягнуте черевце. Вага самиць становить 1,5 – 4 кг, самців - 0,8 – 2 кг.

Методи відтворення судака:

- неконтрольований природний нерест.Одна «родина» плідників (родина – це 1 самиця та два самці) випускається у 1 - 4 гектарний короповий ставок. Після нересту риби лишаються у ставку на 6 - 8 тижнів до отримання посадкового матеріалу - літніх мальків;

- контрольований природний нерест. Використовуються земляні ставки меншої площі (зимувальні) з поверхнею 500 – 1 500 м2 та глибиною 1,5 -2 м. Нерестові гнізда (60 × 60 cм) розміщуються на дні ставка на відстані одне від одного 3 - 5 метрів. Субстрат має бути з торфа, водоростей, рисової соломи або вільхи або верби/верболозу. Гнізд має бути на 10% більше ніж самців. Самців має бути на 10% більше ніж самиць. Гнізда з відкладеною ікрою мають бути перенесені до риборозвідні або іншого ставка;

- відтворення у озерних сажалках. У Фінляндії з цією метою використовують циліндричні сажалки діаметром 2 м та заввишки так само 2 м. У Польщі сажалки кубічної форми із стороною 2 м. Нерестовий субстрат розміщується у сажалці, куди садовлять також «сім’ю». Самиці отримують гормональне щеплення, зазвичай гонадотропіном (hCG) або екстрактом гіпофіза коропа (CPE). Самці зазвичай не вимагають гормональної ін’єкції. Гнізда з відкладеною ікрою переміщуються до ставків або риборозвідень;

- штучне відтворення. Після перенесення до риборозвідні, риби сортуються за статтю, а самиці ще й за ступенем зрілості. Для взяття проб ооцитів використовується катетер; ооцити фіксуються у розчині Серра для оцінки положення ядра (за 4 - бальною шкалою). Самиці стимулюються гормональною ін’єкцією (hCG – 200 - 600 IU/кг ваги тіла або CPE – 2 - 5 mг/кг ваги тіла). Самці отримують половину тієї дози, що застосовується до самиць. Після отримання статевих продуктів здійснюється сухе запліднення (приблизно 1 – 2 мл сперми на 100 г ооцитів). Знеклеювання запліднених ооцитів здійснюється шляхом їх ополіскування у водному розчині танніна за концентрації 0,5 - 1 г/літр води протягом 2 - 5 хвилин. Застосовуються також ензиматичні препарати – 0,5 % водний розчин протеази (2 хвилини для знеклеювання). Ікра інкубується у апаратах Вейса. З профілактичною метою попередження розвитку плісняви використовуються формалінові ванночки (приблизно 100 ppm розчин формаліну протягом 5 хвилин);

 - позасезонне відтворення. Це новітній метод, і використовується у рециркуляційних системах із системою охолодження води. Риби стимулюються шляхом зміни умов існування (температури води та фотоперіоду, тобто тривалістю світлого часу доби). Температурна стимуляція триває: з 18 до 8 тижнів - охолоджувальна фаза (20 - 8 °C), 6 тижнів - прохолодна фаза (8 - 4 °C), 4 тижні - фаза потепління (8 - 12 °C). Стимуляція тривалістю світлого часу доби використовується виключно протягом «теплої» фази температурної стимуляції, коли змінюється співвідношення з 8 годин світла/ 16 темряви на 14 годин світла/10 темряви. Після цього періоду використовується гормональна стимуляція за схемою, викладеною вище. Застосування такого метода дозволяє отримувати статеві продукти за декілька місяців до часу природного нересту.

Судак, що вирощується у ставах, харчується зоопланктоном, зообентосом та «кормовими» видами риб. Судака, що вирощують у рециркуляційних системах, відгодовують кормами для сьомги (Salmo salar), райдужної форелі (Oncorhynchus mykiss), та морського окуня (Dicentrarchus labrax), що виробляються у комерційних масштабах виробниками кормів. Використовуються корми, що тонуть, які подаються через автоматичні стрічкові (лінійні) годівниці, як декілька разів на день, так і безперервно.

Судак «ринкового» розміру та короп, що вирощені у земляних вирощувальних ставках, виловлюються восени під час спуску ставків Риби вагою 1 – 2 кг (зазвичай ~1,5 кг) виробляються у рециркуляційних системах. Перед виловом рибу не годують упродовж 2 - 3 днів.

Судак дуже вразливий до стресів та чутливий до маніпуляцій. Рекомендується використання анестетиків, наприклад під час штучного відтворення. Після маніпуляцій, наприклад таких, як градуювання риби за розміром, рекомендується використовувати ванночки з розчином солі, як захід, що зменшує стрес (тривалість ванни - 1 година у 0,5 - 1,0 розчині NaCl).

Вихід продукції за різних ступенів переробки наступний: патрана риба (84 – 88 % ваги тіла); тушка обезголовлена та патрана (63 – 66 % ваги тіла); філе із шкірою (54 – 57 %), знешкірене філе (48 – 51 %).

Користь судака полягає в тому, що він є багатим джерелом йоду для організму, що особливо важливо для росту і розумового розвитку дитини, формування і становлення функції статевих залоз у підлітків. Кобальт з м'яса цієї риби бере участь у регуляції роботи підшлункової залози, наднирників, імунітету, а також запобігає появі ранньої сивини і покращує здоров'я волосся. Відомо про важливу роль кобальту в процесах загоєння тканин і утворення клітин червоної крові - еритроцитів. Судак - джерело фосфору і фтору, які беруть участь у побудові кісток, зубів і суглобів. Калій покращує роботу серцевого м'яза, бере участь у виведенні з організму надлишку води, перешкоджає накопиченню надлишку натрію і попереджає набряки. Судак багатий хромом, біологічне значення якого полягає у виведенні з організму шкідливих речовин і токсинів, а також регулюванню рівня цукру в крові. Сірка, яка також міститься в цій рибі в достатній кількості, допомагає засвоюватися іншим мікроелементів і вітамінів, а також входить в структуру кісток, м'язів, нервів, шкіри, волосся і нігтів. Крім того, у м’ясі судака містяться вітаміни групи В, С, А, Е, близько 20 амінокислот, кальцій, магній, цинк, мідь, залізо, нікель, марганець.

Більше про вирощування судака можна прочитати за посиланням.


Джерело: сайт Чернігівського рибоохоронного патруля

Комментировать
Комментировать
Надоела реклама?
Поддержите DIRTY — активируйте Ваш золотой аккаунт!