Як попередити хвороби риб у рибогосподарських водоймах


Профілактику хвороб риби завжди необхідно розглядати в контексті комплексу факторів, надзвичайно важливими з яких є належний санітарний стан водних об'єктів та фізико - хімічні параметри води. При вирощуванні риби, незалежно від її виду та віку, найбільше значення має її фізіологічний стан та сприйнятливість до захворювань, оскільки саме захворювання риби найчастіше стають причиною недоотримання рибної продукції (у т.ч. внаслідок загибелі риби, зменшення приростів її маси, погіршення товарного вигляду, «яловості» плідників).

До основних факторів, які впливають на природну резистентність (опірність або захисні сили) організму, а, отже, й сприйнятливість до захворювань, належать: надмірна щільність посадки риби; якість кормів; забруднення водойм різними стоками; різкі коливання температури; низький вміст розчиненого у воді кисню; травмування риби в результаті необережного поводження з нею тощо.

Організм риби під дією стрес-факторів та за наявності збудників інфекційних та інвазійних хвороб, не маючи достатньої резистентності, починає хворіти і згодом гине. Хвороби риби можуть виникати і без патогенного начала, що характерно для авітамінозів, токсикозів, спричинених токсинами водоростей і т.д. Тому, у рибницьких господарствах слід запровадити епізоотичний моніторинг.

При виникненні захворювання риби у кожному випадку слід застосовувати індивідуальну схему лікування риби. При появі перших клінічних ознак хвороби, слід відібрати та направити рибу та воду до ветеринарної або іхтіопатологічної лабораторії для своєчасного встановлення діагнозу та розробки схеми лікування.

Інвазійні хвороби зустрічаються практично у всіх обстежених рибницьких господарствах України. Під час проведення клінічних оглядів і паразитологічних досліджень найчастіше виявляють такі види паразитів: Інвазійні хвороби зустрічаються практично у всіх обстежених рибницьких господарствах України. Під час проведення клінічних оглядів і паразитологічних досліджень найчастіше виявляють такі види паразитів: із найпростіших – Ichthyophthirius multifiliis, Trichodina sp. і Chilodonella cyprini, із моногеней – Dactylogyrus vastator, Gyrodactylus extensus, із трематод – Diplostomum sp., із цестод – Bothriocephalus gowkongensis, Ligula intestinalis, Caryophyllaeus fimbriceps, Khawia sinensis, Valipora compylancristrota, із крустацеа – Lernaea cyprinacea, Ergasilus sieboldi, Sinergasilus major, Argulus foliaceus.

Інфекційні хвороби риби – гостра проблема багатьох рибницьких господарств України. Необхідність розробки ефективних методів і заходів їх лікування і профілактики постійно зростає, що робить актуальним завдання розширення арсеналу антибактеріальних та противірусних препаратів і засобів, а також вивчення механізмів їх дії.

Окремою групою інфекційних хвороб є мікози, серед яких найчастіше реєструється сапролегніоз.

У обстежених рибницьких господарствах України з інфекційних хвороб риб бактеріальної природи реєстрували краснухоподібне захворювання у коропа і карася, некроз зябер, хронічну форму запалення плавального міхура у коропа, псевдомоноз у товстолобика.

На сьогодні крім збудників інфекційних хвороб, значну небезпеку для рибництва становлять сільськогосподарські угіддя, де вирощується худоба та продукція рослинництва. Змиви з полів із опадами часто потрапляють до джерел водопостачання рибницьких водойм, ставків та інших водойм забруднюючи їх, а також нерідко спричиняють отруєння (токсикози) риби.

Отруйними для риби є не тільки змиви з полів та інші шкідливі речовини, які потрапляють у водойми внаслідок господарської діяльності, але й токсини синьо-зелених водоростей, які масово розвиваються майже на всіх водоймах у жарку пору року.

Зменшити втрати від хвороб при вирощуванні риби у прісноводній аквакультурі України, можна лише при комплексному підході до їх профілактики та лікування. Необхідний суворий іхтіопатологічний контроль за міжгосподарськими та міждержавними перевезеннями риби.

Щоб зменшити вірогідність виникнення хвороб риби рекомендовано:

1.Завозити рибу лише із благополучних щодо інфекційних та інвазійних хвороб господарств, що підтверджується наявністю ветеринарного свідоцтва. Риба має бути рухливою, живою, без видимих травм та пошкоджень. Основні вимоги до транспортування риби наведені в Правилах транспортування тварин, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402.

2.При завезенні риби з-за кордону слід керуватись Вимогами щодо ввезення (пересилання) на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки, затвердженими наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 16.11.2018 № 553. Перед завезенням риби до водойми слід провести її лікувально-профілактичну обробку (обробку можна проводити і під час перевезення).

3.Вся завезена риба повинна пройти карантинування (утримання в окремій, ізольованій від інших, водоймі) протягом 30 діб при завезенні із господарств на території України та протягом одного року при завезенні з інших країн. Цього періоду часу вистачає для адаптації збудників хвороб риби (за їх наявності) в умовах саме Вашої водойми та для прояву їх клінічних ознак.

4.Не змішувати завезену рибу та рибу, яка вже вирощується у водоймі. При недотриманні цієї вимоги можливе зараження риби новими, завезеними з іншої водойми збудниками хвороб та виникнення масової захворюваності і, як наслідок, загибелі риби.

5.Не бажано завозити до однієї водойми рибу різних вікових груп, оскільки це небезпечно виникненням масових захворювань молодших вікових груп риби (вони більш сприйнятливі до хвороб) та їх масовою загибеллю.

6.При зарибленні водойми слід дотримуватись рекомендованої щільності посадки риби. Збільшення щільності посадки є стресом для організму риби, ослаблює захисні сили її організму, а за наявності збудників хвороб створює сприятливі умови для розвитку масових хвороб риби.

7.При проведенні усіх маніпуляцій з рибою (вилов, перевезення, пересадки, лікувально-профілактичні обробки) – акуратно поводитись з нею (особливо з рослиноїдними видами риби), не допускаючи її травмування.

8.За кожним ставом слід закріпити окремий рибницький інвентар, знаряддя лову, плавзасоби.

9.Усе поголів’я риби повинно постійно перебувати під наглядом спеціаліста-іхтіопатолога.

10.При виявленні трупів риби невідкладно організовувати їх підбір, збирання і знищення та вживати заходи, спрямовані на визначення причини загибелі риби.

11.Оскільки риба мешкає у воді, бажано щоденно контролювати основні гідрохімічні показники води – температуру, вміст розчиненого у воді кисню, водневий показник (рН). Нормативні показники якості води для різних видів риби наведені в СОУ – 05.01.-37-385:2006 «Вода рибогосподарських підприємств. Загальні вимоги та норми».

12.При різкому погіршенні гідрохімічних показників води вживати заходи, спрямовані на їх покращення: при зниженні вмісту розчиненого у воді кисню проводити аерацію або хоча б посилювати проточність; при пониженні водневого показника (рН) – вносити негашене вапно. Слід пам’ятати, що при різкому погіршенні гідрохімічного режиму водойми за умови значного підвищення температури можлива швидка загибель всієї вирощуваної риби.

13.Застосування негашеного вапна є незамінним засобом для підтримання водневого показнику (рН) на рівні, сприятливому для розведення риби. Негашене вапно мінералізує органічні речовини водойми (залишки корму, екскременти риби, відмерла рослинність), зменшує інтенсивність «цвітіння» води та сприяє зменшенню чисельності збудників хвороб риби. Основною умовою застосування негашеного вапна у водоймі є обов’язкове попереднє визначення рівня водневого показника (рН), залежно від значення якого визначається доцільність та доза внесення негашеного вапна.

14.На системі водоподачі облаштовувати решітки, піщано-гравійні фільтри, сміттєвловлювачі, що запобігатиме проникненню до водойми смітної риби (є переносником багатьох хвороб), збудників інвазійних хвороб на різних стадіях їх розвитку, проміжних хазяїв деяких збудників хвороб.

15.Періодично викошувати водну рослинність, яка зменшує продуктивну площу водойми та є місцем гніздування рибоїдних птахів.

16.Відлякувати рибоїдних птахів, які не тільки травмують рибу, але й є переносниками хвороб риби.

17.Періодично виводити водойми на «літування» – залишати водойми без води протягом зими, а також протягом весни, літа, осені і зими наступного року для проморожування та просушування ложа ставу, що дасть змогу зменшити кількість органічних речовин на дні водойми та знищити збудників інфекційних та інвазійних хвороб риби. Після проморожування та просушування ложе ставів переорюють та засівають сільськогосподарськими культурами. Неосушувані та заболочені ділянки ставів, гідрохімічні споруди дезінфікують.

18.Рибницькі ставки, знаряддя лову, живорибну тару, рибницький інвентар, а також спецодяг і взуття осіб, які беруть участь у проведенні рибницьких та ветеринарно-санітарних заходів, слід періодично чистити і дезінфікувати.

19.Ложа ставів, рибо-водозбірні канали, водопостачальні та водозбірні канали, неосушувані та заболочені ділянки ставів, а також русла струмків та джерел, які протікають по ложу ставків, дезінфікують (і проводять дезінвазію) негашеним або хлорним вапном. Для збереження дезінфікуючих властивостей зазначені засоби слід зберігати у зачинених та сухих приміщеннях.

20.Гідротехнічні споруди (монахи, шандори, відкоси дамб та ін.) дезінфікують розчинами негашеного або хлорного вапна.

21.Неспускні стави та інші невеликі рибницькі водойми слід ретельно очищувати від надводної жорсткої та зайвої м’якої рослинності, а також від пнів і чагарників. Також слід проводити в них розчищення джерел, протоків і виловлювати сміттєву рибу.

22.При організації годівлі риби необхідно враховувати її фізіологічну потребу у поживних речовинах. Даванка корму залежить від температури води, вікової групи та виду риби. Корми, які згодовуватимуться рибі, повинні бути повноцінними – містити поживні речовини у необхідній для даної вікової групи риби кількості, бути збалансованими за вмістом вітамінів та мінеральних речовин. Не слід допускати до згодовування плісняві, прілі корми, корми після неправильного зберігання та після закінчення терміну придатності.

Звертаємо увагу на те, що не слід застосовувати лікувальні препарати без встановлення діагнозу, адже це може призвести до погіршення ситуації у водоймі.

Джерело: сайт Чернігівського рибоохоронного патруля

Комментировать
Комментировать
Надоела реклама?
Поддержите DIRTY — активируйте Ваш золотой аккаунт!