Давненько я заміток не писав. І причини не було нагальної, бо на рибалку вибратись не випадає так часто, як раніше. Громадською роботою зараз не займаюсь (дякувати Богу, є кому робити добрі справи). А в самого й інших занять вистача...
А це наштовхнувся на кілька рядків гуморески риболовної тематики - і як струмом вдарило! Це ж безмежно шанований мною Павло Прокопович Глазовий! Це ж метр, та який там метр – метра три української сміхології та сміхотерапії! Мені здавалось, що я вже прочитав усі байки та гуморески Глазового, а от жеж ні :) Причому є кілька саме риболовної тематики. І тут вже я почав вишукувати та відбирати. Може щось і пропустив знову, то нарадьте – включу до збірки.
Але спочатку трішки його життєвого шляху, адже молоде покоління, та ті, хто з української літературою не дуже знайомий, може й не знати цього генія…
Народився Павло Прокопович Глазовий 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (зараз Казанківський район, Миколаївська обл..) в сім`ї хліборобів. Навчався у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині, і після її закінчення в 1940 р. був призваний в армію. Далі – війна, Велика Вітчизняна. Достеменно не знаю подробиць участі, але те що залишився живий – велике везіння для української літератури.
Після війни Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його помітив Остап Вишня. Відомий письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. У 1950 році Павло Глазовий закінчив філологічний факультет Київського педінституту ім. Горького. І вже 1950-1961 рр. він працював заступником головного редактора журналу «Перець», згодом –як заступник головного редактора журналу «Мистецтво».
А друкуватись почав вже з 1940 року, не перелічити всіх тих друків та передруків – поеми, поетичні збірки сатири та гумору, усмішки, байки… Хто зацікавиться – у бібліотеках, а подекуди в Інтернетах, знайти твори цього Майстра можна без перешкод. Насамкінець скажу одне – це був дійсно НАРОДНИЙ гуморист, люди дуже його шанували. Павло Прокопович Глазовий створив у своїх творах неперевершену і різноманітну галерею персонажів, які самі промовляють за себе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гіршими, але скрізь – справжніми. Справжній українець. З гумором та сповнений любові до своєї України.
А тепер його рибальські твори, принаймні те, що вишукав я. Перше моє наболіле – про браконьєрів. Відчуйте який тонкий гумор у Майстра:
РИБАЛОНЬКА
Хіба можна так жорстоко карати людину?
Дали Марку десять років за одну рибину.
За рибину — десять років не бачити світу!
Він любив ловити рибку. Дістав динаміту.
Кинув з мосту два пакунки, бухнуло два рази —
І випливла одна щучка ще й два водолази.
Хлопців трохи оглушило, вуха їм заклало,
А в рибалоньки за щучку десять літ пропало.
ХВАЛЬКО
На крутому бережечку рибаки зустрілись,
По чарчині пропустили і розговорились.
Перший мовив по секрету:
— Ми свої, брат, люди.
Я глушу тут рибку толом. Бах! — і є два пуди.
— Я тобі,— схопився другий,— всиплю по закону.
Придивись: перед тобою прокурор району.—
Браконьєр гукнув, стрибнувши сторчголов у воду:
— Придивляйся: більших дурнів ти не бачив зроду!
А ось це? Мабуть усім знайоме :)
ХОРОША ПРИКМЕТА
Жінка скаржиться сусідці, гудить чоловіка:
— Тільки й знає, що про рибу без кінця базіка.
Де він бродить? Може, ходить до якоїсь Христі,
Підшукав десь, безсоромний, рибоньку в намисті.
Іде кудись удосвіта, ні слова нікому,
А ввечері вертається впорожні додому.
— Як впорожні, не журіться,— сусідонька мовить.—
Ні з ким, значить, не злигався, справді рибу ловить.
Ну і ще, просто шедевр :)
РОБІНЗОН
Мій знайомий музикант, джазівський ударник,
Мав такого живота, як кормозапарник.
Він путівку роздобув жінці своїй хворій
Та й відправив дорогу в кримський санаторій.
— А для мене,— мовив він,— золота відпустка:
Добрий спінінг, коньячок і смачна закуска.
Головне, щоб ні душі, головне, щоб спокій.—
Підшукав він острівець на річці широкій.
Взяв три пляшки коньяку, спінінг і підхватку
Та брезенту метрів сім, щоб стулить палатку.
Сів у човен надувний рано на світанку,
Переплив на острівець, підшукав ділянку,
Спорудив собі намет затишний, добрячий.
У пісок зарив коньяк, щоб не був гарячий...
Раптом лихо! Ураган як ушкварить з лісу!
Човен вгору підійняв і закинув к бісу.
Сів герой наш під кущем, вихилив чарчину,
Облизався, посмоктав свіжу лопушину.
Вранці коника піймав, підкріпився трішки.
З апетитом обсмоктав щупальця і ніжки.
Так весь час і пив коньяк, в невеличких дозах,
Гриз зелений очерет та кору на лозах.
Від свіженької лози та від очерету
Став тоненьким і струнким, як артист балету...
На двадцятий день труси він надів на палку,—
Випадковий катерок підібрав рибалку.
Звідси висновок такий: щоб зігнати пузо,
Треба стати хоч на час Робінзоном Крузо.
А таке, якщо і не сталось насправді, – варто було би вигадати!
ЛОВИСЬ, РИБКО!
В довгій черзі ми стояли біля будки «Риба».
Раптом бачим — дід старенький з вудлищами диба.
Ходив видно, рибалити до ставка брудного,
А в торбині вітер свище, не піймав нічого.
Підійшов старий, троячку наколов на вудку
Й через голови закинув продавщиці в будку.
Узяла його «наживку» молодичка мила,
Рибу зважила й на вудку вправно почепила.
Дід за вудлище вхопився обома руками,
Смиконув і та рибина блиснула над нами.
Дід рибину — у торбину, нам вклонився чемно
Та й пішов. І, їй же право, всім було приємно.
Він же черги не порушив, а закинув вудку,
І не так уже й важливо — у ставок чи в будку.
Ну і всім істинним рибацюгам присвячується:
ІСТИННИЙ РИБАК
Запитала рибака тітка Василина: —
Ти чого такий худий, як ота жердина? —
А той каже: — Так рибак жирний не буває:
Він улітку висиха, взимку вимерзає.
------------------------------
А на цьому слові – бувайте здорові!
Читайте, пам’ятайте свою культуру, і звичайно – рибальте!
