Ранковим днем, коли ще спить природа,
Туманом сивим встелені луги…
Десна, нас зустрічає повноводна,
Даруючи весь простір навкруги.
Лоскотить течія у босі ноги,
Піском холодним теплою водой.
Закинув вудлище чекаєш допомоги,
Від впійманої рибки золотой.
Попросиш в неї крапельку здоров’я,
Веселих днів і довготи життя,
На мить вернути 10-20 років
Яким на жаль не має вороття…
Ось тут у нас намет стояв зелений
І вся сім’я покинув рідний дім
Проводила весь тиждень той кумедний
Під сонцем, небом в солов’їний спів
Пройшли роки: дитинство, вічна юність.
І не зібрати в купу вже рідню.
Низький уклін батькам за вашу чуйність
За струм Десни і вранішню зорю
Кує зозуля в листі верболозу,
Оптимістично пророкує вік.
Несуться води з верховин до низу,
А з ними спогади про наш веселий рід.
