Проїхавши шість сотень кілометрів,
Я знову на красавиці Десні.
Хоч день, хоч час, хоч декілька моментів,
Усе це наяву, не у вісні.
Привіт! Правиця, мила чарівниця,
Просунув руку в чисту теплу гладь.
По заду залишилася річниця,
Примарних спогадів і сподівань під стать.
Ті самі береги у верболозі,
Мовчить зозуля, іволга кричить.
Намиті повінню за рік - високі кручі,
І катер з хвилею зворотною летить.
Чекала ти на мене більше року,
Дари свої на зустріч як могла,
Сомів вусатих і лящів нівроку
Ростила, годувала, берегла.
Тобі купив я зовсім новий «фідер»,
І каші з супер фішкой наварив.
В плащі «Шімано», ні гроза не вітер,
Не зажене під рятівний обрив.
Впіймаю в день з десяток я плотичок,
Якщо подариш, закуканю хижака.
І знову повертатись в край капличок,
Де граб цвіте, тече Бужок ріка…
