Почалося все, як завжди неждано-негадано, хоча в глибині душі я передчував, що опинюся саме там…Дача…садок…город…посадка картоплі…Жабки і бджілки не сприяли робочій обстановці, лише зпрямовували вектор думок в напрямку водної гладі…
А день все прямував до свого неминучого кінця, наближаючи автора до тої самої води…
Найближча Велика вода поблизу нашої дачі – річка Оріль, декілька років назад велика і повноводна (і як наслідок, - з чималою кількістю риби). Зараз вона тримає оборону від наступів хижаків: то старе русло перериють, то нове…то там води не стане, то там…каталізатором тут, звичайно, виступила наявність деяких корисних копалин, у вигляді рідкого «золота». Так не стало протоки з ямками, де води було до 6 м…Зараз там плавають щучки по 10-15 см і квакають жабки (мова ведеться про Оріль в околиці села Нехвороща).
Поблизу річки проходить канал Дніпро-Донбас, який в кінці минулого літа розумні люди прикрили, бо риби там розвелося багато, а рибалки ж без діла не сидять, тому з’явилися інспектори, що читали права людям з вудочками, а поплавки сіток мирно колихалися на невеличких хвилях…
Сам канал весною не дуже привітний, тому віддав лише пару окунів і з кілограмчик весняної краснопірки на кульки хлібу…
Далі, - вище описана рукотворна дамба з каміння, що прегородила нове русло Орілі...
Особливого ентузіазму йоржі розміром з палець не надавадли, не дивлячись навіть на непогану плотвичку, яку добряче посмакувала місцева щучка, та й сонце було вже доволі низько...
Наступний раз канал з річкою зустрічав нас серед літа, коли настрій в нього кращий...Надвечір ловили карасиків на каналі, а з сонцем вставши (навіть трохи раніше), - на Оріль, в пошуках хижаків...
Відкриттям став цей оселедець, з самого дна каналу...
А на 6-ти метрову вудочку під кущем зправа інколи покльовували слизькі лини...
Ранковий бій з хижаком майже вдався, не зважаючи на втрачені нерви при використанні поверхневих приманок (реалізував лише одну щуку на поппер, а покльвок було близько десятка). Інші піймані на воблери.
Більша - та що на поппер.
Сумарний улов карасів зклав ось що:
Ще одним літнім відкриттям стала неабияка обачність карасів в одному ставку з мутною водою, - білий пінопласт вони ігнорували, а червоний - рвали на шматки. При чому визначив я це чисто з нудьги: а начеплю я червону кульку серед білих....і нна...
А вуж тим часом насолоджувався екзотичною рибкою, яка зветься чебачком амурським, їх люб'язно надавав йому я.(Берегова лінія вражає своєю чистотою, чи не так?)
Одним з заключних виїздів був серпневий, без всяких донок і поплавчанок, - чисто на хижака...
Вдалої рибалки всім рибацюгам на відкритій воді 2010 року!!!
