Люди які знайомі з вищими навчальними закладами знають про дипломи, а також про переддипломну практику і безпосередній захист диплому. А от про післядипломну практику знають не всі.
Здали ми диплома і все б пучком…але є одне але…післядипломна практика ж…
Запланував я її проводити в Полтавській області, коло дачі.
І не подумайте, що темою було отримання металічної піни з сплаву Cu-Al-Ni із ефектом пам”яті форми…ні…все було банально: «Методики вудіння карася».
Очевидно, там йдеться про те як я карасям роздавав.
Зазвичай науковці, а тим більше, фізики – народ лінивий. Тому почав я з методики «поплавчанка» і прямо на річці коло хати.
Будучи малим я там половлював карасиків із змінним успіхом. Річка без течії (колись річка, зараз плеса) вимагала протоптування стежок та пошуку плавів для місця.
Завдання виконано за пару годин, всі комарі лишились задоволені. Окрім мертвих.
Ось такою вийшла стежка:
Накидавши кашки та насіння соняшника (смаженого та перемолотого) згадуємо, що дома крякають качки і йдемо ловити їм ряску. З цим проблем немає на всіх плесах річечки:
А от рибалка запланована на наступний ранок:
З 6 до 8 ранку поплавки стояли як стовпи над дорогою (далі будуть фото), я збентежено поглядав на воду, доки звідти не висунулася голова черепахи, занурившись вона подарувала чітку покльовку і була доставлена на плав:
Маючи надію на таки КАРАСЯ, а не черепаху, я посидів ще з годинку і витяг ще 2 черепахи (кому треба рецепт прикорми для черепах – пишіть, неодмінно напишу як їх приваджувати на місце).
Довелося топтати нове місце метрів за 30 по очеретах і плавах, видно було рибу в рясці. До них я таки добрався, правда розміри…але краса…
Півтора десятки і один нормальний карась примусили запхати лінь в кишеню.
Ввечері вилазка на сусіднє плесо (вище за течією). Історія з стежками, очеретами та плавами повторюється. Результат трохи ліпший, навіть порівняно з місцевими профі:
На сковорідку є, але це ж не післядипломний результат. Ховаєм лінь глибше в кишеню.
Рухаємося нижче за течією по річці (5 км) до дамби, перед якою невеличке широке плесо. Човен на горба, горб на велосипед і крутимо 15 хв.
Риби багато…але розмір…
Лінь, побачивши таке, ховається вже сама в кишеню і доволі глибоко.
Поки батьків немає на дачі маю лише велосипеда, тому донки на горб і за 27 км від хати, година крутить педалі. Докрутив, зустріла пара лебедів, теплий прийомчик:
Далі робота з спінінгами на кормушки з пінопластом (конструкція всім відома, думаю) принесла результат для післядипломної практики:
Тому ранкова «пробіжка» в 27 км стала «звичкою», а карасі радували потужним клюванням все літо…
А так я прощався із ставком перед дорогою додому:
Традиційний вигляд після рибалки:
Така от післядипломна практика. Але це ж тільки бакалаврська робота, а там і магістерська вже йде…
Тому ховаємо лінь глибше в кишеню і ні хвоста Вам!!!
