...Это небо, плачущее небо под ногами...
Це для ліричних людей осінь є такою, а от для "сурових" рибалок осінь - це голодна, зубаста і плямиста.
І рішення восени сурові. Тому вирішено було їхати не куди попало, а прямо на Оріль, там де я влітку рибалю. Місце я описував в попередньому з блогів.
...Что такое осень - это камни,
Верность над чернеющей Невою...
Нєва - річка хороша, звичайно, але ми ж на Орілі, та й на камінні там клює, думаю, не гірше...
По обіді сонце пригріло і на ямці, що по новому руслу ріки, ожила "двіжуха", - місцеві майстри вирішили вибити спінінгом всього окуня. Не виходило, правда, тому я вирішив всеж впіймати рибу на СИЛІКОН. Що за 3 роки рибалки спінінгом мені не вдається. І таки окунь на це відзивався, маю визнать. А в місцевих таких цяцьок не було...
...Осень вновь напомнила душе
О самом главном,
Осень, я опять лишён покоя...
Як і літом працювали салмовські Перчі по 8 см та Салмовські Батчери. Поза конкуренцією по шнуркам Мідж.
Що вижило - поплило додому. Щучки особливо жадні і рвали собі жабри жахливо...
...Осень, в небе жгут корабли,
Осень, мне бы прочь от земли.
Там, где в море тонет печаль,
Осень - тёмная даль...
Така вона осінь...
