Чорногузка, річка мого дитинства, юності, та і зараз можу пройтися по її берегам, сподіваючись на удачу. Правда зараз, вона уже не та, що була за мого дитинства, де  я вперше у своєму житті спіймав рибинку. З того дня мабудь, (минуло не мало- не багато, років 50), я почав рибалити. Спочатку ліщинові вудки, потім бамбук. А далі нові технології, телескопічні вудочки і спінінг з скловолокон. Зрештою скловолокно замінив телескопічний спінінг з безінерційною котушкою типу Окума, до більш сучасних снастей.

Так Сергуня, я це чув від батька, вони тоді ще жили на Полонці, недалеко від млина, це було після війни. Сом попав під колесо і зупинив млин. А я пам"ятаю дві великі заводі, після мостів, тоді іще дерев"яних (зараз їх уже немає), що спінінгом не перекинути. Свою першу щуку я спіймав на живця у тій заводі. Про спінінг, бодай навідь бамбуковий, я тоді міг лише мріяти. Давно то було...Зараз, у популяції риби в Чорногузці, допомагають браки. Запливе карасик з верхів"я, відразу-ж як павутиною окутають річку сітками, і палками гонять його бідолагу в сіті. Бідні, не мають що їсти. Але ця проблема не тільки на Чорногузці...Не цінуємо ми природу. Хочемо брати від неї якнайбільше, а що віддаєм їй натомість? Тому вважаю твій задум про Хрінники, хорошою справою. Опиши його у тій темі сам, іддея твоя. Я говорив з В.В.В. федерали підтримають.                                                                                       з повагою-Vikmen/