ТРГО "Громада рибалок Теребовлянщини"
Ось і розпочався відлік часу новоствореної Теребовлянської районної громадської організації „ Громада рибалок Теребовлящини „ , десятиріччями омріяної , народженої в клопотах , завдяки неабияким зусиллям активістів ініціативної групи . На наш заклик протягом трьох тижнів підтримали ідею створення рибальського товариства більше ста чесних ентузіастів рибалок – любителів різних вікових груп , багатьох професій , які , ми надіємося , будуть міцним ядром нашої громади у майбутньому .
Передумовами створення такого товариства в нашому районі були , як і по всій Україні , такі об”єктивні фактори . Найперше – тотальне браконьєрство всіма відомими й таємними способами . Навіть серед любителів рибалок-вудлярів склалась така думка : „ Вудлиськом ( навіть одним ) не можна ловити рибу , зате можна на сіті й акумулятори „ . Як не гірко , все ж потрібно визнати – доля істини в такому афоризмі є , і немала . До речі – депутатським складом Теребовлянської міської ради в минулому році було прийнято рішення про заборону продажу браконьєрських засобів лову риби – сіток , екранів і т.п. Ну і що ? Браконьєри рішучі та винахідливі , вони купують „ знаряддя „ для своєї кримінальної діяльності в інших місцях , виготовляють самі . Ці особи ( бо людьми їх важко називати чесним громадянам ) не думають про завтрашній день , про своїх дітей , внуків та правнуків . Ні ! Тільки сьогодні поживитися і то якнайбільше , а завтра – хоч потоп... Зрозуміло , вони виправдовуються посилаючись на нестачу коштів для родини , бідність і тому подібне . То так же можна і вбивство виправдати ! Взагалі нині „модним” стало висловлювання , навіть , чи переважно – нецензурне , на рахунок нашої держави . Ну хай вже там уряд , президент , парламент , але ж не наша Ненька Україна ! Розглянь-тесь , люди , навкруги , пізнайте красу свого краю , а не якихось там Канар ; прийдіть таки до думки про збереження свого краю , „передачу” його своїм нащадкам ! Не жити ж їм посеред мертвих кам”яних споруд й у смороді каналізаційних зливів ? Без зелені , без дзеркальної блакиті наших водойм , запашних лугів , дібров ...Це від кожного з нас нині залежить , якою буде держава за 10 , 50 , 100 років . Не від президента , уряду й парла-менту ! Тільки від нас ! Так , не усім і не кожному дано Богом таке розуміння , не кож-ному ...
Звідси й другий об”єктивний фактор , що „сковує” руки рибалок-вудлярів – зменшення з року в рік кількості водойм на яких „вільно” можна , відпочиваючи з дозволеними любительськими снастями , вудити рибу . Через що таке діється ? Усім відомо – через безконтрольне віддавання в оренду усіх без винятку водойм , не дивлячись на їх загально-державний чи місцевий статуси , як то – заповідники , заказники , водозбирачі , наливочні резервуари та ін. Та нехай би там уже ... Але ж орендоване плесо стає „індивідуальною власністю” нового господаря і на ньому вже не йде мова ні про який любительський вилов риби вудлищем . Фактично такі водойми стають „закритими” для всіх . Що це ? Ще за часів Радянського Союзу багато чого було „закрито” для простих мешканців , та завдяки становленню Незалежної України більшість того „невидимого” і не „чутного” зникло . Так могло б бути і надалі ! Де там ? Нам нині знову гупають дверима перед носом. Адже кожен громадянин не в змозі „заорендувати” якусь водойму . Та і не хватить їх на кожного в Україні . Проте це зможе зробити громадське товариство . Ми віримо в це! Ми прагнемо цього всіма фібрами душі ! І ми будемо добиватися свого – будь там що ! Хай це знають наші опоненти ( легко сказано ) .
Через три тисячоліття до нас линуть незабутні й не забуті істини великого мудреця світу - Соломона : „ Кожну добру справу можна споганити , але і в самій поганій справі можна знайти хоч би іскринку світла” ( слова інтерпретовані ) .
Тому ми пропонуємо усім рибалкам України – створювати такі товариства ,як наше , у себе , у своєму рідному і любимому краю . Тільки громада в змозі змінити темінь на світло , не дати нікому споганити доброї справи .
Наше громадське товариство , можна мовити , - новонароджене . У нас багато задумів , планів , проектів на близьке і далеке майбутнє . Що може самостійно новонароджене люд-ське маля ? От... От... А громада ? О-о-т !
Найперший крок кожної такої громади це , безумовно , бажання законним шляхом „ово-лодіти” спершу хоча б однією водоймою , а вже далі декількома . Ось над цим ми нині й працюємо . Що ж то означає „володіти”?
По-перше : це спільна праця на рівних кожним громадським товаришем ( не хочеться чомусь мовити – „членом” ) з охорони даної водойми , збереження її ландшафтної терито-рії із всіма видами флори та фауни , навіть тих , які занесені до Червоної Книги України.
По-друге : навчання природоохоронній науці . Так , так саме - навчання ! Навчання і роз’яснення , а ще виховання культури . Бо завсігди , як у нас те роблять , чи п-пак розуміють охорону ? А так : р-раз і мордою об етейбл , руки в кайдани , ще й палицею по горбі . Хоч таке й потрібно в деяких крайніх випадках . Все ж переконання на основі розуміння когось , чогось – набагато ефективніше , на нашу думку . Є в нас мудрі „знато-ки” природи і конкретно – іхтіології . Не цуратимемося і цінних порад науковців із Асоці-ації Риболовів України щодо правильного і розумного ведення рибного господарства .
І по-третє : можливо , найважливіше для кожного з нас , незважаючи на „по-перше і
по-друге” – це вільне вудіння хвостато-зяберних створінь ... І тільки завше великих-пре-великих на „своїй” водоймі в любу пору року , в любу пору доби , за любих погодніх умов... Хто такий істинний рибалка-вудкар ? Це знають вони самі , а ще ... , ще – їхні дру-жини та діти . Вони не тільки знають , а й бачать , відчувають . Від такої людини ( чи то чоловік , чи то жінка – немає значення ) лине навкруги якась незрима , але відчутна диво-енергія , що заманює , кличе , нуртує ... Дійсно – нелюбителям рибної ловлі нас важко зрозуміти ! Ми підчас і самі того не відаємо.
Чекаєш кожного вихідного , як манни небесної , як радості незбагненної ! А як випадає відгул чи й „неробочий день” – мерщій , кинувши все , в свої коханії пенати ! Та що там ? А коли „бере скажено” ? А робота ? А сім”я ? То пхе ! Усе лишаєш і ну-у , знову туди , до дорогих лускатих . А коли ніяк не виходить , ну-у н-і-я-я-к?!! Що тоді ? Тоді тебе викручує , безсоння настає , все валиться з рук , похмурий настрій ... Та хоч би раз на рік вполювати одну-однісіньку , але не менше „десятки” ( в кг ) , а ще краще 15 –ки . От тоді ! Тоді отримуєш „підзарядку” на увесь час , до другого такого випадку . І згадуєш , згадуєш усі подробиці „ходу друзяки” , його завороти , кола і пірнан-ня , натягування жилки до критичної межі , пружність вудилища і ... , і приємний щем у серці , і дрібне тремтіння рук , всеохоплюючий захват , радість ... Та хіба те можна передати словами ?! Те потрібно відчути ! Що у кого ... У нас , рибалок , - о-та-ке ... О-т-т-а-к-е-н-н-е щастя !!!
На закінчення хочеться мовити про те , що наша громада існуватиме лише на кошти із внесків кожного вудляра , а ще – добровільні пожертви будь-кого . Наше товариство - для нас , воно неприбуткове з погляду держави . Зате я-к-к-е прибуткове нам ! Задоволення , придбана віртуозність у вивуджуванні рибин , купа адреналіну , товариськість , дружба , позитивні емоції , спілкування ... Всього не перечислиш ? Хоч і серед нас трапляються заздрісники , „скряги” й мовчуни , самітники , які не бажають ділитися досвідом , „секретами” , „своїм місцем” ... Та Бог з ними... Не в них діло ... Та в нас , в ГРОМАДІ !!!
Звертаємось до державних , громадських , любительських , спортивних , приватних ор-ганізацій та підприємств , діяльність яких пов”язана з природоохоронною роботою , веденням рибних господарств , та і взагалі до всіх чесних , небайдужих і порядних людей !
Підтримайте наші ініціативи порадами , по-можливості надсилаючи копії офіційних документів даної теми . Разом , ГРОМАДОЮ , ми зможемо відстояти наше право , нашу „хворобу” , наше уподобання від зазіхань так званих орендаторів , які „позакривали” майже всі водойми і заказники місцевого значення заради власної наживи !
Ініціативна група по створенню
ТРГО „ Громада рибалок Теребовлянщини”
_________________
Ось і розпочався відлік часу новоствореної Теребовлянської районної громадської організації „ Громада рибалок Теребовлящини „ , десятиріччями омріяної , народженої в клопотах , завдяки неабияким зусиллям активістів ініціативної групи . На наш заклик протягом трьох тижнів підтримали ідею створення рибальського товариства більше ста чесних ентузіастів рибалок – любителів різних вікових груп , багатьох професій , які , ми надіємося , будуть міцним ядром нашої громади у майбутньому .
Передумовами створення такого товариства в нашому районі були , як і по всій Україні , такі об”єктивні фактори . Найперше – тотальне браконьєрство всіма відомими й таємними способами . Навіть серед любителів рибалок-вудлярів склалась така думка : „ Вудлиськом ( навіть одним ) не можна ловити рибу , зате можна на сіті й акумулятори „ . Як не гірко , все ж потрібно визнати – доля істини в такому афоризмі є , і немала . До речі – депутатським складом Теребовлянської міської ради в минулому році було прийнято рішення про заборону продажу браконьєрських засобів лову риби – сіток , екранів і т.п. Ну і що ? Браконьєри рішучі та винахідливі , вони купують „ знаряддя „ для своєї кримінальної діяльності в інших місцях , виготовляють самі . Ці особи ( бо людьми їх важко називати чесним громадянам ) не думають про завтрашній день , про своїх дітей , внуків та правнуків . Ні ! Тільки сьогодні поживитися і то якнайбільше , а завтра – хоч потоп... Зрозуміло , вони виправдовуються посилаючись на нестачу коштів для родини , бідність і тому подібне . То так же можна і вбивство виправдати ! Взагалі нині „модним” стало висловлювання , навіть , чи переважно – нецензурне , на рахунок нашої держави . Ну хай вже там уряд , президент , парламент , але ж не наша Ненька Україна ! Розглянь-тесь , люди , навкруги , пізнайте красу свого краю , а не якихось там Канар ; прийдіть таки до думки про збереження свого краю , „передачу” його своїм нащадкам ! Не жити ж їм посеред мертвих кам”яних споруд й у смороді каналізаційних зливів ? Без зелені , без дзеркальної блакиті наших водойм , запашних лугів , дібров ...Це від кожного з нас нині залежить , якою буде держава за 10 , 50 , 100 років . Не від президента , уряду й парла-менту ! Тільки від нас ! Так , не усім і не кожному дано Богом таке розуміння , не кож-ному ...
Звідси й другий об”єктивний фактор , що „сковує” руки рибалок-вудлярів – зменшення з року в рік кількості водойм на яких „вільно” можна , відпочиваючи з дозволеними любительськими снастями , вудити рибу . Через що таке діється ? Усім відомо – через безконтрольне віддавання в оренду усіх без винятку водойм , не дивлячись на їх загально-державний чи місцевий статуси , як то – заповідники , заказники , водозбирачі , наливочні резервуари та ін. Та нехай би там уже ... Але ж орендоване плесо стає „індивідуальною власністю” нового господаря і на ньому вже не йде мова ні про який любительський вилов риби вудлищем . Фактично такі водойми стають „закритими” для всіх . Що це ? Ще за часів Радянського Союзу багато чого було „закрито” для простих мешканців , та завдяки становленню Незалежної України більшість того „невидимого” і не „чутного” зникло . Так могло б бути і надалі ! Де там ? Нам нині знову гупають дверима перед носом. Адже кожен громадянин не в змозі „заорендувати” якусь водойму . Та і не хватить їх на кожного в Україні . Проте це зможе зробити громадське товариство . Ми віримо в це! Ми прагнемо цього всіма фібрами душі ! І ми будемо добиватися свого – будь там що ! Хай це знають наші опоненти ( легко сказано ) .
Через три тисячоліття до нас линуть незабутні й не забуті істини великого мудреця світу - Соломона : „ Кожну добру справу можна споганити , але і в самій поганій справі можна знайти хоч би іскринку світла” ( слова інтерпретовані ) .
Тому ми пропонуємо усім рибалкам України – створювати такі товариства ,як наше , у себе , у своєму рідному і любимому краю . Тільки громада в змозі змінити темінь на світло , не дати нікому споганити доброї справи .
Наше громадське товариство , можна мовити , - новонароджене . У нас багато задумів , планів , проектів на близьке і далеке майбутнє . Що може самостійно новонароджене люд-ське маля ? От... От... А громада ? О-о-т !
Найперший крок кожної такої громади це , безумовно , бажання законним шляхом „ово-лодіти” спершу хоча б однією водоймою , а вже далі декількома . Ось над цим ми нині й працюємо . Що ж то означає „володіти”?
По-перше : це спільна праця на рівних кожним громадським товаришем ( не хочеться чомусь мовити – „членом” ) з охорони даної водойми , збереження її ландшафтної терито-рії із всіма видами флори та фауни , навіть тих , які занесені до Червоної Книги України.
По-друге : навчання природоохоронній науці . Так , так саме - навчання ! Навчання і роз’яснення , а ще виховання культури . Бо завсігди , як у нас те роблять , чи п-пак розуміють охорону ? А так : р-раз і мордою об етейбл , руки в кайдани , ще й палицею по горбі . Хоч таке й потрібно в деяких крайніх випадках . Все ж переконання на основі розуміння когось , чогось – набагато ефективніше , на нашу думку . Є в нас мудрі „знато-ки” природи і конкретно – іхтіології . Не цуратимемося і цінних порад науковців із Асоці-ації Риболовів України щодо правильного і розумного ведення рибного господарства .
І по-третє : можливо , найважливіше для кожного з нас , незважаючи на „по-перше і
по-друге” – це вільне вудіння хвостато-зяберних створінь ... І тільки завше великих-пре-великих на „своїй” водоймі в любу пору року , в любу пору доби , за любих погодніх умов... Хто такий істинний рибалка-вудкар ? Це знають вони самі , а ще ... , ще – їхні дру-жини та діти . Вони не тільки знають , а й бачать , відчувають . Від такої людини ( чи то чоловік , чи то жінка – немає значення ) лине навкруги якась незрима , але відчутна диво-енергія , що заманює , кличе , нуртує ... Дійсно – нелюбителям рибної ловлі нас важко зрозуміти ! Ми підчас і самі того не відаємо.
Чекаєш кожного вихідного , як манни небесної , як радості незбагненної ! А як випадає відгул чи й „неробочий день” – мерщій , кинувши все , в свої коханії пенати ! Та що там ? А коли „бере скажено” ? А робота ? А сім”я ? То пхе ! Усе лишаєш і ну-у , знову туди , до дорогих лускатих . А коли ніяк не виходить , ну-у н-і-я-я-к?!! Що тоді ? Тоді тебе викручує , безсоння настає , все валиться з рук , похмурий настрій ... Та хоч би раз на рік вполювати одну-однісіньку , але не менше „десятки” ( в кг ) , а ще краще 15 –ки . От тоді ! Тоді отримуєш „підзарядку” на увесь час , до другого такого випадку . І згадуєш , згадуєш усі подробиці „ходу друзяки” , його завороти , кола і пірнан-ня , натягування жилки до критичної межі , пружність вудилища і ... , і приємний щем у серці , і дрібне тремтіння рук , всеохоплюючий захват , радість ... Та хіба те можна передати словами ?! Те потрібно відчути ! Що у кого ... У нас , рибалок , - о-та-ке ... О-т-т-а-к-е-н-н-е щастя !!!
На закінчення хочеться мовити про те , що наша громада існуватиме лише на кошти із внесків кожного вудляра , а ще – добровільні пожертви будь-кого . Наше товариство - для нас , воно неприбуткове з погляду держави . Зате я-к-к-е прибуткове нам ! Задоволення , придбана віртуозність у вивуджуванні рибин , купа адреналіну , товариськість , дружба , позитивні емоції , спілкування ... Всього не перечислиш ? Хоч і серед нас трапляються заздрісники , „скряги” й мовчуни , самітники , які не бажають ділитися досвідом , „секретами” , „своїм місцем” ... Та Бог з ними... Не в них діло ... Та в нас , в ГРОМАДІ !!!
Звертаємось до державних , громадських , любительських , спортивних , приватних ор-ганізацій та підприємств , діяльність яких пов”язана з природоохоронною роботою , веденням рибних господарств , та і взагалі до всіх чесних , небайдужих і порядних людей !
Підтримайте наші ініціативи порадами , по-можливості надсилаючи копії офіційних документів даної теми . Разом , ГРОМАДОЮ , ми зможемо відстояти наше право , нашу „хворобу” , наше уподобання від зазіхань так званих орендаторів , які „позакривали” майже всі водойми і заказники місцевого значення заради власної наживи !
Ініціативна група по створенню
ТРГО „ Громада рибалок Теребовлянщини”
_________________