с. Косачівка
Нинішня столиця Міжріччя, центр лісової пущі. Засновано сіверським родом Косачів (словенське поселення Косач). Утікач поселився на березі річки-болота Видри. , старого русла Дніпра.. Вихідці з літописного Старого Глибова проклали сюди через болота і ліси дорогу.. Видра-Одра-Удра в санскриті означає вода.
Видра- колись непроходиме болото, дикий незайманий край. Раніше всі низини Міжріччя затоплювалися повеневими водами Дніпра. О. Русов писав що в 19 ст. болото займало площу до 19 тис. десятин і було глибиною до одного саженя.
Козацьке село. За переписом 1666 р.-5 посполитих дворів. Маєтність Києво- братського монастиря. У 1766 р.- 21 двір, 32 хати і близько 300 жителів ( родини Жерибор ,Степанець, Самусенко, Пінчук, Скопець, Заєць) , церква Іоана Богослова.. Проживало у 1782 р.-121 виборний і 150 підпомічних козаків. У 1885р.- 202 двори, 1267 жителів. За переписом 1897р.-1652 жителі. 1923р.- 453 двори і 2486 жителів.. У 1939 р.- 2400 жителів. 1959 р.-1904 жителі . 1971р.- 613 дворів і 1673 жителі. 1982 р.-1210 жителів. Нині проживає 366 жителів. Кількість жителів ілюструє, як жили люди і які біди пережили.
В селі чисельні братські могили часів війни. Могили 7 Героїв Радянського Союзу -учасників форсування р. Дніпро.
У 1954 р. УКГБ в селах Глибов , Сорокошичі, Косачівка, Бондарі, Лошакова Гута, Окунінов виявило церковно-монархічне підпілля , яке налічувало 600 прибічників і діяло з 1927р. і не признавало радянську владу, як законну.
Проживають нині переселенці з сіл Київського моря (Окунинова, Глибова , Сорокошич). Зона чорнобильського радіоактивного забруднення. Нині мешкає 427 жителів.
Кутки -- Заваловка Жериборівка, Рибачі, Наровля ( вихідці з Білорусі), урочища – Видра, гори – Лисі, Льгів; ліс Міша (балтизм).
х. Бір.
Після лісової пожежі на початку 20 ст. поселилися при дорозі і лісі жителі села Сорокошич. Нині проживає 19 жителів.
с. Лошакова Гута.
При болоті Видра в середні віки була монастирська Старо-Карпилівська гута -надзвичайно прибуткове виробництво скла. Феофан Прокопович у 1711р. похвалявся що гута замість 12 рублів приносить прибуток 100 рублів. У 1766 р.- 18 хат і 80 жителів. Пізніше гута передана в оренду родини Лошак. 1782 р.- Стара Гута, монастирський прикажчик Фома Сукачевський, проживало 106 жителів. 90- літній Демян Лошак мав 5 синів. За переписом 1897р.-428 жителів. 1906р.-516 жителів. 1924р.- 136 дворів і 720 жителів. У 1936р. НКВС виявило і ліквідувало куркульське гніздо на чолі з головою сільради і головою колгоспу. В братській могилі 1943р. поховано 89 невідомих фронтовиків. Зона чорнобильського затруєння. Нині проживає 86 жителі.
Урочища – Ареї (ліс легендарних аріїв- індів, войовничих слуг бога Арея), Косачівський дуб ( святий ,заповідний , памятка природи , 700 років).
Народився член товариства «Чернігівське земляцтво» Андрій Михалко- Заслужений будівельник України. Видав збірку «Пісенний вінок» з 350 пісень рідного села.
с. Сорокошичі (Городок Дніпровий).
Нині присілок колишнього великого тисячолітнього села Сорокошичі, зруйнованого водами Київського моря, яке контролювало в давнину устя Припяті, Дніпро і Видру. Назву ведуть від якогось загадкового племені сорок шичів. Магічне слова сорок- це система числення шумерських і скіфських часів. Куток Пратва ( прітхва) в санскриті- «мати сира земля». Сорокошичі знаходяться на дні колишнього Поліського моря. За переказом на північ від села було море, яке проковтнуло молоду красиву графиню.
У княжі часи- Городок Дніпровий при перевозі через Дніпро. При ньому в усті Припяті локалізують Давидову Божницю . Андрій Боголюбський повертаючись з Волині р. Припяттю, суходолом прийшов до свого батька в Остер. На остерському березі був укріплений град, який контролювався з Остра. У 1245р . в урочищах Татарський брід і Меч русичі розбили військо татар Кидан-хана (сорок кошів- сорокошичі). Перша перемога підневільної Русі. Кидан хан , внук Батия, положився своїм кошем при усті Припяті. Там же « вже войсько руское немале зібралося з усіх сторон. Радивил Жмойський з руссю, новгорожанами, пінщанами і литвою ударив з пущі на світанню з великим окриком на кош».
.
Місцеве язичництво було колонізовано і земля стала вотчиною Печерської Лаври ще за князів. В 1415 р. вотчина Сорокошичі платила на Софійський монастир один карайман меду. 1545 р.- 10 дворів Чорнобильського замку. Селяни у 1552р. платили Лаврі 3 копи і 52 гроші литовської лічби , 20 відер меду, озерну і прохідну рибу. За подимним тарифом 1628р.- 6 димів, 2 огродники, 1 убогий.
В середні віки Сорокошичі були центром волості, прикордонним містечком , слободою і форпостом при переправі через Дніпро , з великим монастирським двором і приїзжим домом, заставою, з великим таможним двором, з контрабандною торгівлею , церквою, школою, карантином, в оточенні 16 хуторів. Центральний куток звався Золотий хутір. Збереглася з 1725р. одна з найдавніших метричних книг місцевої церкви У 1766 р.- 91 двір, 185 хат, 996 жителів ( родини Мощенко, Пась, Цимбаліст, Новодід, Деридор, Ясь , Прищеп, Лях, Розлач, Хотян, Гриб). Митний двір. Церква Різдва Богородиці, священник Григорій Циба.. У 1885р.- 286 дворів, 1645 жителів. За переписом 1897р.- 2447 жителів, 382 двори, а у лісі 8 промислових майданів. Земська школа відкрита у 1869 р. , навчався 81 учень , учитель Євмен Тишковець. У 1924р.- 801 двір і 3993 жителі, Городок- 32 двори і 153 жителі.
У 1938 р. в школі навчалося 837 учнів. В часи окупації село не стало партизанським, був міцний поліцейський стан, а молодь була «отруєна бацилами націоналістичної хвороби». Віра Новодід , секретар ради партизан- підпільників Чернігова , писала, що її батько секретар парторганізації села, був керівником якоїсь підпільної організації. До загону самооборони села у квітні 1943р. записалося лише 65 жителів.
Під час війни село вціліло, на лугах випасалося 2 тисячі голів худоби. Та за планом 1934р. почав М. Хрущов будувати Дніпрогес-2. Вийшло не так як планували. Села можна було не виселяти.
Село на тисячу дворів і 5 тисяч населення було виселено у 1966р. Нині тут кілька популярних баз відпочинку рибалок і мисливців. 43 жителів. Колись в кожному дворі був човен. Зараз замість корінних селян чудовою природою насолоджуються заїзджі люди.
Урочища- Пратва ( санскрит- земля), Село (Старе село), Мостове, Золотий хутір, Курсин; Городок, Меч, Татарський Брід, ліси – Висока піч, острів – Домонтов; озера – Сорока, Сороковичі ( чарівне число сорок), Дрясель, Вітовка ( князь Вітовт володів Міжріччям). Хутори: Поле, Щитно, Наровля, Гори, Гатка, Кривель, Сенів. Наровля- поселення в басейні Припяті, а Кривель- на Дніпрі біля Шклова.
Борис Бойправ ( 1961р. Сорокошичі) – голова Чернігівської обласної організації підприємців – работодавців.
с. Тужар.
За переказом колись тут загорілося торфове болото, а за ним ліс. Люди кричали-
Туши пожар! Туши жар! Звідси назва- Тужар . Вперше згадується 1704 р. За переписом 1897р. - 12 дворів і 83 жителі. У 1917р.-257 жителів. Після розорення Сорокошич сюди було переселено людей , перенесено школу , будинок культури. Лісником тут працював брат Опанаса Марковича. Місцевий фольклор збирала Марко Вовчок. Проживає нині 403 жителів.
Урочища – Лукмир ( Лукмир-герой українського фольклору), ліс Херсон.
Взято
Нинішня столиця Міжріччя, центр лісової пущі. Засновано сіверським родом Косачів (словенське поселення Косач). Утікач поселився на березі річки-болота Видри. , старого русла Дніпра.. Вихідці з літописного Старого Глибова проклали сюди через болота і ліси дорогу.. Видра-Одра-Удра в санскриті означає вода.
Видра- колись непроходиме болото, дикий незайманий край. Раніше всі низини Міжріччя затоплювалися повеневими водами Дніпра. О. Русов писав що в 19 ст. болото займало площу до 19 тис. десятин і було глибиною до одного саженя.
Козацьке село. За переписом 1666 р.-5 посполитих дворів. Маєтність Києво- братського монастиря. У 1766 р.- 21 двір, 32 хати і близько 300 жителів ( родини Жерибор ,Степанець, Самусенко, Пінчук, Скопець, Заєць) , церква Іоана Богослова.. Проживало у 1782 р.-121 виборний і 150 підпомічних козаків. У 1885р.- 202 двори, 1267 жителів. За переписом 1897р.-1652 жителі. 1923р.- 453 двори і 2486 жителів.. У 1939 р.- 2400 жителів. 1959 р.-1904 жителі . 1971р.- 613 дворів і 1673 жителі. 1982 р.-1210 жителів. Нині проживає 366 жителів. Кількість жителів ілюструє, як жили люди і які біди пережили.
В селі чисельні братські могили часів війни. Могили 7 Героїв Радянського Союзу -учасників форсування р. Дніпро.
У 1954 р. УКГБ в селах Глибов , Сорокошичі, Косачівка, Бондарі, Лошакова Гута, Окунінов виявило церковно-монархічне підпілля , яке налічувало 600 прибічників і діяло з 1927р. і не признавало радянську владу, як законну.
Проживають нині переселенці з сіл Київського моря (Окунинова, Глибова , Сорокошич). Зона чорнобильського радіоактивного забруднення. Нині мешкає 427 жителів.
Кутки -- Заваловка Жериборівка, Рибачі, Наровля ( вихідці з Білорусі), урочища – Видра, гори – Лисі, Льгів; ліс Міша (балтизм).
х. Бір.
Після лісової пожежі на початку 20 ст. поселилися при дорозі і лісі жителі села Сорокошич. Нині проживає 19 жителів.
с. Лошакова Гута.
При болоті Видра в середні віки була монастирська Старо-Карпилівська гута -надзвичайно прибуткове виробництво скла. Феофан Прокопович у 1711р. похвалявся що гута замість 12 рублів приносить прибуток 100 рублів. У 1766 р.- 18 хат і 80 жителів. Пізніше гута передана в оренду родини Лошак. 1782 р.- Стара Гута, монастирський прикажчик Фома Сукачевський, проживало 106 жителів. 90- літній Демян Лошак мав 5 синів. За переписом 1897р.-428 жителів. 1906р.-516 жителів. 1924р.- 136 дворів і 720 жителів. У 1936р. НКВС виявило і ліквідувало куркульське гніздо на чолі з головою сільради і головою колгоспу. В братській могилі 1943р. поховано 89 невідомих фронтовиків. Зона чорнобильського затруєння. Нині проживає 86 жителі.
Урочища – Ареї (ліс легендарних аріїв- індів, войовничих слуг бога Арея), Косачівський дуб ( святий ,заповідний , памятка природи , 700 років).
Народився член товариства «Чернігівське земляцтво» Андрій Михалко- Заслужений будівельник України. Видав збірку «Пісенний вінок» з 350 пісень рідного села.
с. Сорокошичі (Городок Дніпровий).
Нині присілок колишнього великого тисячолітнього села Сорокошичі, зруйнованого водами Київського моря, яке контролювало в давнину устя Припяті, Дніпро і Видру. Назву ведуть від якогось загадкового племені сорок шичів. Магічне слова сорок- це система числення шумерських і скіфських часів. Куток Пратва ( прітхва) в санскриті- «мати сира земля». Сорокошичі знаходяться на дні колишнього Поліського моря. За переказом на північ від села було море, яке проковтнуло молоду красиву графиню.
У княжі часи- Городок Дніпровий при перевозі через Дніпро. При ньому в усті Припяті локалізують Давидову Божницю . Андрій Боголюбський повертаючись з Волині р. Припяттю, суходолом прийшов до свого батька в Остер. На остерському березі був укріплений град, який контролювався з Остра. У 1245р . в урочищах Татарський брід і Меч русичі розбили військо татар Кидан-хана (сорок кошів- сорокошичі). Перша перемога підневільної Русі. Кидан хан , внук Батия, положився своїм кошем при усті Припяті. Там же « вже войсько руское немале зібралося з усіх сторон. Радивил Жмойський з руссю, новгорожанами, пінщанами і литвою ударив з пущі на світанню з великим окриком на кош».
.
Місцеве язичництво було колонізовано і земля стала вотчиною Печерської Лаври ще за князів. В 1415 р. вотчина Сорокошичі платила на Софійський монастир один карайман меду. 1545 р.- 10 дворів Чорнобильського замку. Селяни у 1552р. платили Лаврі 3 копи і 52 гроші литовської лічби , 20 відер меду, озерну і прохідну рибу. За подимним тарифом 1628р.- 6 димів, 2 огродники, 1 убогий.
В середні віки Сорокошичі були центром волості, прикордонним містечком , слободою і форпостом при переправі через Дніпро , з великим монастирським двором і приїзжим домом, заставою, з великим таможним двором, з контрабандною торгівлею , церквою, школою, карантином, в оточенні 16 хуторів. Центральний куток звався Золотий хутір. Збереглася з 1725р. одна з найдавніших метричних книг місцевої церкви У 1766 р.- 91 двір, 185 хат, 996 жителів ( родини Мощенко, Пась, Цимбаліст, Новодід, Деридор, Ясь , Прищеп, Лях, Розлач, Хотян, Гриб). Митний двір. Церква Різдва Богородиці, священник Григорій Циба.. У 1885р.- 286 дворів, 1645 жителів. За переписом 1897р.- 2447 жителів, 382 двори, а у лісі 8 промислових майданів. Земська школа відкрита у 1869 р. , навчався 81 учень , учитель Євмен Тишковець. У 1924р.- 801 двір і 3993 жителі, Городок- 32 двори і 153 жителі.
У 1938 р. в школі навчалося 837 учнів. В часи окупації село не стало партизанським, був міцний поліцейський стан, а молодь була «отруєна бацилами націоналістичної хвороби». Віра Новодід , секретар ради партизан- підпільників Чернігова , писала, що її батько секретар парторганізації села, був керівником якоїсь підпільної організації. До загону самооборони села у квітні 1943р. записалося лише 65 жителів.
Під час війни село вціліло, на лугах випасалося 2 тисячі голів худоби. Та за планом 1934р. почав М. Хрущов будувати Дніпрогес-2. Вийшло не так як планували. Села можна було не виселяти.
Село на тисячу дворів і 5 тисяч населення було виселено у 1966р. Нині тут кілька популярних баз відпочинку рибалок і мисливців. 43 жителів. Колись в кожному дворі був човен. Зараз замість корінних селян чудовою природою насолоджуються заїзджі люди.
Урочища- Пратва ( санскрит- земля), Село (Старе село), Мостове, Золотий хутір, Курсин; Городок, Меч, Татарський Брід, ліси – Висока піч, острів – Домонтов; озера – Сорока, Сороковичі ( чарівне число сорок), Дрясель, Вітовка ( князь Вітовт володів Міжріччям). Хутори: Поле, Щитно, Наровля, Гори, Гатка, Кривель, Сенів. Наровля- поселення в басейні Припяті, а Кривель- на Дніпрі біля Шклова.
Борис Бойправ ( 1961р. Сорокошичі) – голова Чернігівської обласної організації підприємців – работодавців.
с. Тужар.
За переказом колись тут загорілося торфове болото, а за ним ліс. Люди кричали-
Туши пожар! Туши жар! Звідси назва- Тужар . Вперше згадується 1704 р. За переписом 1897р. - 12 дворів і 83 жителі. У 1917р.-257 жителів. Після розорення Сорокошич сюди було переселено людей , перенесено школу , будинок культури. Лісником тут працював брат Опанаса Марковича. Місцевий фольклор збирала Марко Вовчок. Проживає нині 403 жителів.
Урочища – Лукмир ( Лукмир-герой українського фольклору), ліс Херсон.
Взято
и ушёл. Ну и естественно увёл всю стаю
. На одном из любимых заливов и на выходах опять работает артель браков
, наглые и самоуверенные, сети по км., стоят с биноклями в камышах и "ловят"
. Негатива всего два, это браки и какие-то редиски подожгли рядом с 500 летним дубом яму с мусором(это в сухом то лесу
) и уехали, пришлось тушить. 
