Ось і настала золота рибальська пора : закінчилась нерестова заборона,риба закінчивши свої шлюбні справи, почала нагулювати втрачені калорії.Перш за все радує можливість використання плавзасобів, які досить вагомо розширюють можливості рибака.Присвятивши весь травень ловінню коропа, і не отримавши справжніх результатів, я вирішив порадувати рідних свіжою рибою і поїхав на полювання за карасем.Перебравши за допомогою карти Хмельницької області всі карасеві місця вирішую їхати в Головчинці.Місця там досить популярні, а особливо на вихідні- попит перевищує пропозицію.Але маючи лодку я цим не переймався.Тож в 3.00 вирушаю в дорогу.Ніч виявилась дуже теплою і день передбачався жаркий,за таких умов з свого досвіду я знав що клювання як що і буде то до годин 11 і на дуже делікатну снасть.В 3.40 приїжаю на берег Південного Бугу, що протікає через село Головчинці.Зразу що кидаєть в очі це велика кількість наметів та машин, а також новоприбулі рибальські екіпажі які мчать з одного заїзду на інший у пошуках вільних місць.Я натомість одягнувши заброди, досить швидко знайшов місце де можна спустити човен на воду.
Опинившись на воді,я був в захватті від оточуючої мене природи.Навкруги все було вкрите щільним килимом латаття.
Знайшовши підходяще віконце,швидко настроюю снасті і прикормлюю місце.Оснастка делікатна але і без фанатизму:основна волосінь 0.16 поводок 0.14 і маленький гачок.Насадка черв*як,опариш, перловка,манка, а як прикормка- "Фішка" на карася.
Поки налякана риба підійде в зону прикормлювання,озираюсь навкруги.
Аж раптом помічаю що одного з поплавків немає...Підсічка і ось він перший трофей!Вже тримаючи в руках рибу, я розумію що не можу ідентифікувати її,тож обережно звільняю і випускаю(може це якись екземпляр червоної книги)!
А далі вже пішли покльовки більш традиційних мешканців.
Вся увага на поплавки....І ось він карасєвіч!
Далі все пішло як по маслу!В мене клювання раз за разом,над головою літають чайки,ранкове сонце ще не набрало обертів,чудові краєвиди радують око,а з протилежного берега чути дзвін з дзвіниці монастиря!Так- це справжній відпочинок від трудових буднів.
В 10.00 клювання стихло,сонце почало припікати,і я вирішую повертатись додому.Задоволення від риболовлі отримав величезне,та рідних побалувати жареним карасем вистачить.
Найкраще карась клював на черв*яка причому так жадно що досить часто глибоко заглотував,на другому місці опариш,на третьому перловка але екземпляри на неї брали найбільші!Тож дякую всім хто прочитав мій опис і всім "Ні хвоста ні луски"
