Виктор Гребенюк

Украина, Хмельницкий
1 подписчик
30 / 0.01
Предпочитаемые сообщества:
finvalboats, fanatik, crucian,
Он с нами с 09.02.2010 г.

Без труда не виловиш щучку....

Без труда не виловиш щучку.... Фото №1

 

 

 

    А попотіти прийшлось так , що навіть верхній тулупчик був мокрий... Але все по порядку.

  Добрий знайомий дав свій квиток, щоб я половив щучку на жерлиці на водоймі, що утримується колективом місцевих рибалок. Так як зранку були більш важливі справи, на місце дислокації прибув десь опівдні, попередньо подолавши різні сюрпризи польової дороги.

   Погода була пречудова, тиха, температура близько нуля і сонечко ось-ось мало показатися із-за хмар.          Вийшов на лід, оглядівся. Дістав "карту глибин", намальовану моім знайомим, і став розставляти жерлички.

Аж ось і сонечко виглянуло і зразу ж вистрілює та жерличка, яку виставив першою. Кілька хвилин і щучка на 1.5 кг. вже на льоду. Хвилини дві вовтузюся з діставанням гачка, як вистрілює слідуюча по порядку жерлиця. Так як все відбувається  мертів через 8-10, спокійно закінчую справу з першою щучкою і спокійно спостерігаю як розмотує катушку друга. Потім підхожу, роблю підсічку і ... витякаю пустого гачка. Ні щуки , ні живця. І майже всю катушку розмотала. Що ж там було... Та роздуми мої миттєво перериваються, коли "загорається" cлідуюча по порядку жерлиця. Та що ж це таке. Якби це був окунь, я б не здивувався. Не раз таке бувало при ловлі по відкритій воді на живця, коли проходила окунева зграя. А тут щука, яскраво виражений індивідуаліст. Але й цю покльовку реалізувати мені не вдалося. Але то на краще. Хай ростуть і  розмножуються.

Потім ще походив з буром та балансиром, чисто поміряти глибини. І на середині ставу на балансир вцепилися ще одна хайочка грам на 800, зацепилася тройнічком за нижню губу. Випустив жити.

 Ближче до вечора ще кілька результативних клювань на жерлиці. І , хоча живець і великий, щучка брала мілка, біля кілограма. Кілька випустив , а дві прийшлось взяти - дуже сильно травмувалися тройніком.

  Пробував і на мотиля. На різних глибинах і в різних місцях. Повний 0. Склалося враження , що там крім щуки більше нічого немає. А з хайок є досить таки пристойні єкземпляри. На самій більшій з упійманих мною видно сліди зубів по обідва боки і в районі спинного плавника. Що ж то за крокодил хотів її зїсти.

  Потім, власне і відбулося те, чого я назвав цю рибалку трудовою. Справа в тому, що сигналка у мене на машині останнім часом не завжди відкриває центральний замок. Фонарі бликають, щось там гуде , а замок залишається закритим. Приходиться дооткривати ключом. Так було і цього разу з тою лиш різницею, що дооткривати не було чим. Ключ разом з буром і всім рибацьким скарбом благополучно був захлопнутий в багажнику.  Беру телефон-  ось-ось розрядиться, ще й прийому немає. Сьома година, навкруги поле і темнота. Робити ніого. Кидаю авто серед поля і бистрим темпом, яким може тільки дозволити амуніція пінгвіна направляюся в сторону траси. Тільки там мені вдається зробити один короткий телефонний дзвінок тестю і телефон відключається. Та цього було досить, щоб  через пів години запасний ключ був у мене вже в руках.  І знову марш кидок. Адже десь там, серед поля, в повній темноті моя "ластівка".

 До авто підходив - ледве ноги волік. Загалом прийшлось пройти - пробігти по слизькій дорозі в темноті кілометрів 6.

Ну і хто тепер скаже, що рибалка - не активний відпочинок? 

 

 

развернуть

Жерлиця. Перша кров.

Жерлиця. Перша кров. Фото №1

Ну ось і я упіймав своїх перших щучок на жерлиці.

    Після пустих торішніх рибалок в "глухозимя", коли я навіть холостим пострілам радів як дитина нові іграшці,"свершилось!".)

    Рибалив на одній з водойм вінницької області 08 січня 2011р. Коли перший флажок загорівся, я знаходився в метрах 20-ти. Тому не біг, а підкрався майже навшпиньки (є таке слово). Беру в руки жерлицю, відставляю в бік і акуратно починаю вибирати жилку. На тому кінці тиша. Ну, думаю, холостий постріл. Уже розслабився...Аж раптом,- жилка виривається у мене з рук і катушка з великою швидкістю починає розмотуватися. Я від такого повороту аж на сра..., вибачте, на лід сів. Нерви не витримують і я роблю підсічку. Щось пристойне вовтузиться на тому кінці і, за мить- слабина. Не "зажерла"...  

Руки тремтять, серце ще мало не вискочить з грудей, але заряджена новим патроном-живцем жерлиця знову займає бойове положення на льоду.

       Потім була ще одна покльовка. Тут вже я взяв себе в руки, пригадавши всю теорію, і розумні настанови форумчан, і запал Стецюка, і мудрі очі Петровича, я зробів підсічку. І за хвилину, щучка 1,2кг. вже борсалася на льоду. Та не встиг я помилуватися трофеєм, як вдалині я помітив ще один червоний прапорець. Мерщій туди. Жилка вся вимотана. Чекати немає сенсу. Роблю підсічку- пусто. Починаю вибирати жилку і раптом якийсь тягар з того боку. Ні, не мертвий зацеп, а так немовби якийсь сніп підводних водоростей повільно, без будь-якого супротиву, подається до лунки. Але що це, в останню мить, підводний тягар оживає і я розумію, що на тому кінці гідний супротивник. Кілька разів приходиться віддавати по кілька метрів жилки але, врешті-решт я закачавши рукав, витягую на лід хаюсю на 2,5кг. Ось воно щастя.)))

       Потім був ще окунь на балансир. Загалом 2 щучки і окунь потягнули на 4 кг.

        На слідуючий день я знову на тому ж місті. Не встигаю розставити жерлиці, як на одна "горить". Роблю все по "науці" і на льоду щупиля грам на 800. Зачепилося за самий край губи, бється об лід - жити хоче. Ну, думаю, кльов намічається непоганий і випускаю цього вже не "карандаша", а я б сказав - настоящого "фломастєра".))) Але при цьому роблю грубу помилку. Як мені потім сказали "мєсні аксакали", випускати треба зі словами:"Пливи і не попадайся, а приведи папу, маму, а ще краще бабушку, або дєдушку". А я лише її спинку почухав і нічого не сказав.

     Більше того дня я кльову не бачив.

развернуть

Південний Буг + спиртзаводський став

Всего 10 картинок


Місця з якими повязані найкращі спогади.Тут пройшло моє дитинство, моя юність. Майже на кожному місці я можу пригадати найбільшого сома, голавля, чи коропа якого я там піймав. Такі моменти запамятовуються на все життя...

Перша щучка в 2010-му.

Як і кожні вихідні, коли я буваю в себе на батьківщині, так і цього разу вирішив порибалити на річці, що пропливає через моє ріднє село.Ця річка - Південний Буг. І хоч риби у ній залишилося не так вже й багато, але якщо приспособитися то карасів по 300-700 грам можна до десятка впіймати. Що й показали місцеві рибалки. Ловили вони переважно на смоктухи з піною. А так як у мене не було часу "приспосаблюватися", то я трохи покидав спінінг і обірвавши свою модернізовану вертушку мепс-3, вирішив поїхати на спиртзаводський став. Там мене також чекало розчарування - ні короп ні карась не брав, тому я переключився на спінінг. Спочатку покидав на віброхвостик, потім на якусь вертушку мілку  і накінець черга дійшла до воблера. Кинув разів 5-6 і що це, немовби зацеп... Так я спочатку подумав. Але наступної миті зацеп почав рухатися в сторону. Потім ривок метрів на 10. Добре що фрикціон на катушці був відпущений. Кілька хвилин тривала боротьба. Я вже згоден був, щоб ця рибина зірвалася, але тільки після того як я побачу що там таке. А вона ніяк не хотіла показуватися.Але вже наступної миті вона показалась на повен зріст зробивши "свічку".
Далі вже все було ділом техніки...

развернуть
Надоела реклама?
Поддержите DIRTY — активируйте Ваш золотой аккаунт!