Ну ось і я упіймав своїх перших щучок на жерлиці.
Після пустих торішніх рибалок в "глухозимя", коли я навіть холостим пострілам радів як дитина нові іграшці,"свершилось!".)
Рибалив на одній з водойм вінницької області 08 січня 2011р. Коли перший флажок загорівся, я знаходився в метрах 20-ти. Тому не біг, а підкрався майже навшпиньки (є таке слово). Беру в руки жерлицю, відставляю в бік і акуратно починаю вибирати жилку. На тому кінці тиша. Ну, думаю, холостий постріл. Уже розслабився...Аж раптом,- жилка виривається у мене з рук і катушка з великою швидкістю починає розмотуватися. Я від такого повороту аж на сра..., вибачте, на лід сів. Нерви не витримують і я роблю підсічку. Щось пристойне вовтузиться на тому кінці і, за мить- слабина. Не "зажерла"...
Руки тремтять, серце ще мало не вискочить з грудей, але заряджена новим патроном-живцем жерлиця знову займає бойове положення на льоду.
Потім була ще одна покльовка. Тут вже я взяв себе в руки, пригадавши всю теорію, і розумні настанови форумчан, і запал Стецюка, і мудрі очі Петровича, я зробів підсічку. І за хвилину, щучка 1,2кг. вже борсалася на льоду. Та не встиг я помилуватися трофеєм, як вдалині я помітив ще один червоний прапорець. Мерщій туди. Жилка вся вимотана. Чекати немає сенсу. Роблю підсічку- пусто. Починаю вибирати жилку і раптом якийсь тягар з того боку. Ні, не мертвий зацеп, а так немовби якийсь сніп підводних водоростей повільно, без будь-якого супротиву, подається до лунки. Але що це, в останню мить, підводний тягар оживає і я розумію, що на тому кінці гідний супротивник. Кілька разів приходиться віддавати по кілька метрів жилки але, врешті-решт я закачавши рукав, витягую на лід хаюсю на 2,5кг. Ось воно щастя.)))
Потім був ще окунь на балансир. Загалом 2 щучки і окунь потягнули на 4 кг.
На слідуючий день я знову на тому ж місті. Не встигаю розставити жерлиці, як на одна "горить". Роблю все по "науці" і на льоду щупиля грам на 800. Зачепилося за самий край губи, бється об лід - жити хоче. Ну, думаю, кльов намічається непоганий і випускаю цього вже не "карандаша", а я б сказав - настоящого "фломастєра".))) Але при цьому роблю грубу помилку. Як мені потім сказали "мєсні аксакали", випускати треба зі словами:"Пливи і не попадайся, а приведи папу, маму, а ще краще бабушку, або дєдушку". А я лише її спинку почухав і нічого не сказав.
Більше того дня я кльову не бачив.
