Майже щодня Державне агентство рибного господарства України повідомляє про нові затримання браконьєрів із значними уловами риби. Загалом, за півроку рибоохоронні патрулі виявили 36,4 тис порушень на воді. Сума збитку, нанесена водному господарству, склала 24,3 млн гривень. У рамках проведеної рибоохоронної діяльності було вилучено 118 тонн водних біоресурсів, понад 43 тисяч заборонених знарядь лову. Також було затримано 901 транспортний засіб.
Ми попросили прокоментувати ситуацію з нелегальним виловом водних біоресурсів президента ВГО «Громада Рибалок України» Андрія Неліпу, координатора Експертної ради Держрибагентства України. За його словами, проблема браконьєрства в Україні набула загрозливих масштабів.
Він зазначив, що дана сфера часто «кришується» місцевими органами влади та навіть правоохоронцями, адже незаконний вилов риби в Україні є надприбутковим бізнесом, який приносить браконьєрам колосальні доходи – аж до 300-400% від затрат.
Андрій Неліпа стверджує, що левову частку браконьєрського вилову риби в Україні здійснюють саме «узаконені» рибопромислові артілі, які мають дозвільні документи на видобування водних біоресурсів і працюють за відповідними режимами, отримуючи право на частки ліміту (квоти), але при цьому вони не набувають право на використання самих водних об’єктів (не мають договорів оренди, нічого не сплачують державі ні за воду ні за землю) і паралельно з «легальним» виловом риби грішать несанкціонованою риболовлею із застосуванням заборонених знарядь лову і в заборонених місцях із приховуванням реальних обсягів видобування (до 90% вилову в тіні – працювати «по-білому» промисловникам не вигідно).
Більш детально про проблему браконьєрства на воді і супутні проблеми, які вона породжує, в публікації Agronews.
Узаконене браконьєрство
За словами Андрія Неліпи, рибна галузь в Україні, як і інші ресурсні галузі, знаходиться під негласним контролем верхніх ешелонів влади. Політичні сили, які за квотою отримують контроль над тим чи іншим сектором за свою каденцію намагаються скористатися отриманим ресурсом «на повну».
«Традиційно чиновники, які приходять до влади у профільні відомства, поставлені у відповідності з домовленістю з політичними силами, так чи інакше мають виконувати якийсь план – наповнювати партійні кошики і забезпечувати свої потреби. У них не повністю «розв’язані руки» та часто немає політичної підтримки для рішучих змін і кардинальних дій, та й для реальних реформ замало часу і можливостей, а відповідальність за стан розвитку галузей номінальна. Єдине, що їм загрожує за їх діяльність, – це звільнення з посади», – розповів експерт.
В таких умовах, за словами Андрія Неліпи, в Україні вже за 25 років на законодавчому рівні закладена лазівка, яка «легалізує» браконьєрство.
Він пояснив, що за правилами в Україні дозволено рибалити спортивними знаряддями вилову – вудками, спінінгами тощо. При цьому, використання інших засобів, таких як сітки, електровудки, вибухівка та отрута – заборонено.
Однак, пункт законодавства, який передбачає можливість використання сіток у вигляді винятку –для промислового вилову риби, створює передумови для браконьєрства. Саме тому промислові риболови паралельно з легальним виловом мають можливість займатися браконьєрством.
«Так звані користувачі водних біоресурсів, які отримують дозволи на спецвикористання (видобування), отримують частки ліміту (так звані квоти), між якими розподіляється видобування риби сітками. Вони здебільшого і є тими браконьєрами, які працюють під легальним прикриттям. По водосховищам вже давно все поставлено на такий індустріальний потік», – відзначив він, додавши, що організованих «диких» браконьєрських бригад у колишньому розумінні цього слова в Україні вже майже не залишилось. Вони ще «працюють» лише в окремих тяжкодоступних місцях типу Чорнобильської зони та інших закритих зон і об’єктів риродно-заповідного фонду.
Андрій Неліпа повідомив, що такі несумлінні рибопромисловики, для збільшення своїх прибутків, виловлюють рибу більшою кількістю сіток ніж дозволено режимами і понад норми. В тому числі й шляхом підробки риболовецькими підприємствами маркувальних бірок для сіток, щоб замаскувати їх під легальні та вводити в оману рибоохоронців.
Андрій Неліпа вважає, що запровадження запропонованих останнім часом Держрибагентством України та галузевими експертами сучасних новацій для посилення контролю за промислом і збутом виловлених водних біоресурсів, як то GPS-датчики та електронні засоби маркування сіток, сертифікати простежуваності та інше в Україні гальмується «зверху» навмисно.
«Це не безпідставно, комусь вигідно, щоб можна було замість тридцяти умовно дозволених сіток поставити ще 100 недозволених, але зробити це в умовно законний спосіб – прикриваючись дозволом, квотами, маючи відповідні документи на 30, а поставити 130 знарядь лову», – повідомив він.
За його інформацією, промислові рибалки крім несанкціонованих сіток використовують і інші незаконні способи лову, зокрема електровудки.
«Трапляються страшні порушення, разом із дозволеним ловом на промислових плавзасобах використовуються електровудки промислового зразку – разом з легальним виловом здійснюється браконєрство. В тому числі й в інших зонах, там де не можна ловити промисловикам», – повідомив він.
Заважає розвивати аквакультуру
Такий стан речей не дає нормально розвиватися господарствам, які займаються вирощуванням риби на продаж – аквакультурою.
«Що відбувається: рибоводи (справжні виробники, фермери, аквакультура) вирощують рибу чесно – інвестують в зарибок, в оренду та утримання водойм і гідроспоруд, в вет-сан. заходи, корми, охорону тощо), при цьому офіційно звітують, оформлюють працівників, сплачують податки. Рибопромисловики – інвестують в плавзасоби, знаряддя лову, в хабарі, робітників не оформлюють, зарплати в конвертах, від податків ухиляються через ФОПи, не платять ні за дозволи, ні за квоти, ні за що. Тупо вичерпують водосховища і при цьому ховають реальний обсяг вилову. У кого з них собівартість риби буде вища? Тут і калькулятора не потрібно», – зазначив Андрій Неліпа.
Єдине за що платять рибопромисловики державі, так це лише за виловлений ресурс. Приблизно 50 копійок за кілограм риби. При цьому, ці платежі, як правило, здійснюються за мінімальні обсяги виловленої риби, решта офіційно не декларується.
«Тобто, рибоводи знаходяться, насправді в абсолютно невигідному становищі і замість того, щоб вирощувати чесно рибу, вони змушені виживати в умовах конкуренції з тими, хто ловить рибу сітками на баркасах та сейнерах, хто по суті займається «узаконеним» браконьєрством. Тому виробництво і не розвивається, оскільки рибоводи не можуть успішно продавати свою рибу та гідно заробляти в таких умовах», – зазначив Андрій Неліпа.
Надприбутковий бізнес
За словами Андрія Неліпи, ще одна проблема, яка існує в рибній галузі, – це існування тіньового ринку посередників, через які проходить риба на шляху від браконьєрів до прилавків магазинів.
«Подивіться, яка вартість риби. Здають на рибоприймальні пункти рибу по 20-40 гривень за кілограм, а виходить вона на ринок по 100-120 гривень, а подекуди і дорожче. Звідки береться ця накрутка. Питання хто ці сливки знімає? Хто на цьому наживається? Тут можуть бути замішані і контролюючі структури, і місцеві органи, і таке інше. «Під ким» цей безлад відбувається. Рибокопам часто доводиться стикатися з неабияким тиском з боку місцевих органів самоврядування, деяких високопосадовців та навіть депутатів всіх рівнів, які усіляко захищають «рибну мафію», – повідомив він.
За його словами іноді аквакультурні господарства, які займаються вирощуванням риб, скаржаться, що взагалі не можуть потрапити на ринок.
«Це блокується з боку представників промислу, їх домовленостей на місцях з правоохоронцями та високопосадовцями. Не допускають їх до продажу, всілякі перепони влаштовують, перевірками забивають, якісь там податкові та інше, блокують бізнес, щоб не дай Бог, не вийшли», – додав він.
За підрахунками активістів ВГО «Громади Рибалок України», промисловий вилов риби на каскаді Дніпровських водосховищ має надвисоку прибутковість, його рентабельність складає 300-400%.
Втім Андрій Неліпа відзначив, що останнім часом браконьєрам стало набагато «складніше працювати» за рахунок того, що через структурне реформування та оновлення штату і жорсткий конкурсний відбір зменшилась корупція в органах рибоохорони, «бо раніше вони здебільшого займалися відвертим «кришуванням» і збиранням «податей», все це було на потік поставлено. По регіонам були відповідні плани, але зараз вже не так у більшості областей».
Неймовірні масштаби вилову
За офіційною статистикою протягом останніх років щороку в українських водоймах рибопромисловики виловлюють біля 200 тисяч тонн рибних ресурсів.
Однак, за підрахунками громадських організацій, які проводились починаючи з 2013 року, обсяги прихованого промислового вилову риби перевищують офіційні показники по журналах в 6-10 разів, що складає від 1 до 2 млн тонн.
За словами Андрія Неліпи, такий тіньовий промисловий вилов риби разом з побутовим браконьєрством (порушення правил рибальства звичайними громадянами) та погіршенням екологічного стану водойм (забруднення, зміна течії та проточності, знищення нерестовищ тощо) призвели до катастрофічного скорочення рибних запасів.
«Яке там біологічне різноманіття, риби у водоймах загального користування стало більш ніж в сто разів менше. Поголів’я зменшилось до катастрофічного рівня, воно не в змозі природно відтворюватися» – повідомив громадський діяч. За його, словами риба вже деградує і не встигає просто виростати до продуктивних розмірів, як її вже виловлюють.
При цьому, відновлена в цьому році бюджетна програма по зарибленню водойм допомагає вирішити проблему лише частково, адже вона передбачає заселення у водойми лише рослиноїдних видів риб, і лише деяких хижаків – сома, судака. При цьому програма не передбачає заходів по відновленню аборигенних видів риб, які також масово виловлюються і не встигають самостійно розмножуватись.
Корисно було б для покращення ефективності природного відтворювання рибного поголів’я робити додаткове закоряження водойм, встановлювати нерестові гнізда, створювати штучні нерестовища і на рівні держави та місцевої влади на це потрібно виділяти кошти.
Мораторій на промисловий вилов риби
«Доки існує узаконена форма вилову риби сітками – тобто промислове рибальство, буде існувати і організоване «узаконене» браконьєрство», – зазначив Андрій Неліпа.
На його переконання, в Україні треба негайно запровадити мораторій на промисловий вилов риби у прісних водоймах загального користування, хоча б на п`ять років, щоб за цей час природні рибні ресурси змогли самостійно відновитися.
Андрій Неліпа повідомив, що сьогодні від такого непрозорого і нераціонального архаїчного промислового вилову риби як рибальство сітками держава не отримує ніякої вигоди, навіть жодна державна структура підрахувати здобутки не може, адже рибопромислові підприємства по факту не сплачують державі ні копійки за право використовувати водойми і землі водного фонду, займатися виловом рибних ресурсів, крім мізерної плати за спійману рибу. А від податків, як і в інших видобувних сферах, рибопромисловці здебільшого ухиляються.
На його переконання, на період запровадження такого мораторію на промисловий вилов риби слід максимально розвивати сучасні ресурсозаощадні напрями рибного господарства, перш за все вирощування водних біоресурсів –такі як ставкова і садкова аквакультура, аквапоніка тощо.
Це дозволить і національне виробництво підняти і частку рибної галузі у ВВП України збільшити і ринок наситити доступною, якісною та безпечною рибною продукцією, забезпечивши необхідний рівень споживання і навіть збільшити обсяг експорту! А також нарешті дасть старт розвитку в Україні цілої індустрії рекреаційного рибальства та риболовного туризму, із запровадженням практики платної спортивно-любительської риболовлі на водоймах загального користування в «рибних» місцях та понад безоплатну добову норму, за яку всі бажаючі матимуть сплачувати державі за виловлений ресурс.
При цьому, спійману рибу, звісно ж, рибалки не матимуть права продавати.
«Це ж мільярди гривень! Така індустрія дозволить наповнити бюджет і створити нові робочі місця, які частково можуть бути втрачені через припинення прісноводного промислового вилову риби», – додав він.
У той же час, багато тих, хто зараз працює в рибному промислі, за умови створення сприятливих умов із задоволенням переорієнтувалися б або перейшли б працювати у сферу рибництва.
«Ми вважаємо, і це дуже зважена і продиктована реальним станом справ позиція, яка базується на співпраці держави з громадськістю і з науковцями над вивченням виходу з цієї ситуації. Такий підхід є збалансованим та всебічним, ґрунтується на економічних розрахунках та міжнародному досвіді, тому що весь світ вже цілеспрямовано переходить від видобування до вирощування водних біоресурсів та збереження і відтворення природних рибних запасів, більш раціонального і сталого їх використання», – повідомив Андрій Неліпа.
За його словами, зараз на рівні Держрибагентства України та Міністерства агрополітики за допомоги експертів міжнародних проектів ведеться фахова дискусія як саме треба розвивати рибне господарство України в сучасних умовах, як забезпечити на державному рівні підтримку більш екологічних та інноваційних і ресурсозаощадливих напрямків рибного господарства, розвиток малих підприємств і рибного фермерства.
«По-перше, ми вже майже знерибили водойми недолугим і безвідповідальним господарюванням, тому що промислове навантаження на них надмірне, а природні рибні ресурси знищувалися безконтрольно десятки років і в сучасних умовах майже не відновлюються. По-друге, навіть за конструктивної співпраці громадськості з Держрибагентством України і успішної реформи органів рибоохорони (створення дієвих Рибоохоронних патрулів) в умовах постійного дефіциту бюджету, за відсутності фонду підтримки рибної галузі (навіть за рахунок штрафів та відшкодування збитків і сплати за виловлений ресурс), держава поки не здатна управляти цим стратегічним ресурсом і контролювати його стале використання. Тому ми маємо негайно застарілу практику полишити і переходити до новацій. Для цього потрібні рішучі та кардинальні зміни, які не можливі без політичної волі та державної підтримки нового курсу», – зазначив громадський діяч.
Такі зміни також будуть вигідні споживачу, адже курс на розвиток виробництва дасть змогу створити здорову конкуренцію на ринку, здешевити рибну продукцію і зробити її якісною та безпечною, відповідно до міжнародних стандартів.
Андрій Неліпа також повідомив, що ще з 2015 року у Верховній раді знаходиться законопроект №2454а, який передбачає запровадження мораторію на промисловий вилов риби, однак він до сьогодні не прийнятий, оскільки поки що народні депутати, нажаль, не усвідомлюють масштабів, важливості та актуальності проблеми, тому й немає політичної волі для його прийняття.
Держрибагентство України поки що не зважується на такий крок, але дякуючи зваженій позиції нинішнього керівництва рибної галузі вже є розуміння проблеми і бажання її подолати, тому ведеться конструктивний діалог і розробляється бачення компромісного виходу з ситуації, можливо у вигляді жорсткого обмеження кількості рибопромислових підприємств на водосховищах та інше.
Джерело - АgroNews.ua
