Ліси навколо водойм - одна з найбільш вразливих лісових екосистем. З ними пов’язана велика кількість рідкісних оселищ та видів, тому вони потребують уваги та особливих підходів до менеджменту порівняно з іншими лісами. Такі ліси відіграють важливу роль як місця оселення та харчування багатьох живих організмів. Вони слугують екологічними коридорами для міграцій тварин. Затінення водойм кронами дерев грає роль у регулюванні температурного режиму.
Крім того, ліси навколо водойм виконують низку важливих екосистемних функцій:
- берегоукріплення та запобігання ерозії;
- захист водойм від засмічення та замулення;
- сприяння рівномірному розподілу поверхневого стоку та захисту від паводків;
- регулювання випаровування та підтримка рівня ґрунтових вод;
- покращення якості води.
Основна причина їх пошкодження та зникнення - діяльність людини, а саме, неврахування особливостей цих лісів при веденні лісового господарства. Крім того, велику роль відіграє зарегулювання річок, осушувальна меліорація, скорочення площ природної рослинності заплав під сільськогосподарські угіддя і забудову.
За юридичним статусом та особливостями природних умов ліси навколо водойм можна умовно поділити на: захисні ліси навколо водойм, заплавні ліси та вологі і заболочені ліси.
Захисні ліси навколо водойм - лісові ділянки (смуги лісів) уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів. Порядок їх виділення визначається Кабінетом Міністрів України.
Заплавні ліси - лісовкриті землі у заплавах річок. Вони можуть розміщуватись на землях різних категорій, не тільки лісогосподарського призначення.
Вологі й заболочені ліси - ліси, що зростають у сирих та мокрих лісорослинних умовах за лісотипологічною класифікацією П. С. Погребняка. Такі ліси трапляються як у заплавах річок так і поза їх межами.
Найбільша частка заплавних лісів в Україні сконцентрована у межах Лісостепу, вологих та заболочених - на Поліссі. Площа заплавних лісів оцінюється у 600 тис. га, вологих та заболочених — 550 тис. га., захисних смуг навколо водойм — лише 240 тис. га.
Породний склад заплавних лісів є різноманітним і представлений понад 80 деревними та чагарниковими видами. Проте серед них переважають вільхові (37%), дубові (33%), березові (15%), тополеві (6%) ліси.
Специфічні природні умови заплавних та перезволожених лісів України зумовили формування у їхніх межах низки рідкісних оселищ (біотопів). Оселищний підхід до охорони біорізноманіття полягає в захисті не лише окремих видів живих організмів, занесених до Червоної книги України та міжнародних охоронних списків, але й їхніх угруповань та середовищ існування. Такий підхід лежить в основі Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, стороною якої є Україна з 1996 року. У природоохоронному законодавстві Європейського Союзу оселищний підхід є одним із основоположних і регулюється, зокрема, Оселищною директивою.
Для того, щоб розібратися з тонкощами менеджменту лісів навколо водойм, експерти WWF-Україна разом із представниками лісової галузі, державних і громадських організацій, наукових установ та активістами зібрались разом на презентацію дослідження “Ліси навколо водойм: природоохоронна цінність та особливості менеджменту”.
Ліси навколо водойм недостатньо представлені у національному законодавстві України, що може призводити до їх деградації. Чинна нормативна база з ведення лісового господарства передбачає проведення лише вузько лісосічних суцільних рубок в лісах у заплавах річок і в деревостанах, що віднесені до захисних смуг лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів. Разом з тим, не всі заплавні, вологі та заболочені ліси належать до захисних категорій. Так, у Поліссі близько 60% заплавних лісів належить до експлуатаційних, на які не поширюються природоохоронні обмеження. У Карпатах цей показник становить 46%, у Лісостепу - 35%.
Для збереження екосистем лісів навколо водойм потрібно переглянути законодавство та практики лісового господарювання. У мокрих лісорослинних умовах потрібно застосовувати менеджмент невтручання, оскільки вони займають невеликі площі та мають найбільш вразливі екосистеми. Для цього потрібно створювати об’єкти природно-заповідного фонду або виділяти особливо цінні для збереження території. Також доцільно брати під охорону старовікові ліси навколо водойм природного походження.
Для решти лісів навколо водойм доцільно застосовувати практики збалансованого лісового господарювання, наприклад наближене до природи лісівництво та вибіркові рубки. Також слід розробляти технології поступових рубок у кілька прийомів із застосуванням сучасної техніки. У лісах навколо водойм важливо уникати пошкоджень грунтового покриву, зберігати стабільний гідрологічний режим. Важливо зберігати мертву деревину і старі дуплисті дерева, оскільки саме у цих лісах часто трапляються гнізда рідкісних птахів і колонії кажанів.
WWF-Україна
