Дорогі колеги!
Уже років три регулярно читаю цей сайт, знаю все його постійне товариство, чекаю нових творінь від тих, чиї блоги найбільше до душі. Вчуся в майстрів і з задоволенням читаю всіх, хто просто хоче поділитися радістю від риболовлі. Дякую всім. Сам ловити почав теж три роки тому, а до того, після дитячого й юнацького досвіду років 20 перерви. Причин, звісно, можна знайти багато. Але шкодую про цю паузу. Риболовля – це таке чудо. Скільки часу втратив.
Нарешті вирішив щось написати і сам. Останній виїзд на річку був дуже для мене втішний. Є в мене улюблені місця на Десні. Серед них один великий корч із невеликою за площею, але глибокою ямкою біля нього. Цьому корчу довелося принести в жертву не одну приманку, але й Десна часом віддячувала саме в цьому місці. Наприклад, непоганим судаком:
Чи голованем:
Якось я не припускав, що в такому сусідстві може бути щука. Торік у сутінках щось мені обірвало приманку-мандулу в цьому місці на поводку з 0,35 флюру. Ну, списав на поганий вузол чи ще якийсь недобачений ґандж. Купив таку саму мандулу в такому ж кольорі (див. далі на фото). І таки пощастило. І знову вже по темному. Зачепилася за край верхньої губи з зовнішнього боку, надійно. 2 кг з хвостиком. Тут, звісно, такими щуками нікого не здивуєш, але я раніше таких не ловив. Ще й невеличкого жерешка в той день зловив (грамів 300, відпустив, звісно) на блешню «Кукрі». До жереха ще тільки починаю примірятися, тому теж було дуже приємно.
Усім потрошку, а з голови юшка.
Десна вміє дивувати. Вона незрівнянна.
Усім здоров’я.
Роман К.
