Карась ішов косяками, ніби чорноморська кефаль. Від Голої Пристані, на лівому березі гирла Дніпра, через лиман і, навскоси - прямо на одеський " Привоз".
Люди на березі моря люблять річкову рибу. Особливо, з такою рекламою, що дихає свободою і зміцнює віру у визволення сусідньої Херсонщини. І цей факт значніший від маркетингових зусиль.
На цінниках вказано, що риба вигодувана в заплавах Голої Пристані. Кожен одесит все знає про сусідню Херсонщину - від Кінбурнської коси до Каховки. І карась в цьому разі - ще й символі спільної перемоги над загарбникам.
Набережну в Голій Пристані відкриває сквер зі стилізованими возом, волами і вусатим чумаком. Тут продовжується річка Конка, що витікає з під скелястого берега Каховки і стає притокою Дніпра. Звідси та з козацьких Олешок снували єриками човни на правий берег, ще коли й не існувало херсонського укріплення.
За цією фольклорною пам"яткою побачите бюст фельдмаршала Суворова, що стирчать, як Ескімо на паличці. А далі - до самого базару - історія радянського періоду. Чи здивувалися " асвабадітєлі", коли вдерлися в місто 25 лютого 2022 року для "денацифікації"? Не всі встигли очі вирячити : через два місяці українська ракета влучила в знаменитий бальнеологічний санаторій "Гопри", захоплений рашистами. Мусили втікати в скромніші помешкання. Тепер знову ховаються в дитячих садках та школах від наступу ЗСУ та партизанів.
Окупанти заборонили рух на воді. У рибалок - від народження алергія на заборони. Карасі взагалі не читають, але не помиляються. То легендарний пісенний "матрос Желєзняк", що йшов на Одесу, помилково вийшов під Херсоном.
Фейсбук
Виктор Тютюн