Нарешті закінчується робоча неділя, і я з дружиною захотіли відсвяткувати 10 річницю нашого подружнього життя (трояндове весілля). Відмічати вирішили в місті Рахів Закарпатської області (там зараз проживає мій шваґер з дружиною). В багажник автомобіля погрузили всі необхідні речі і свій улюблений спінінг з приманками. Забігаючи наперед, скажу що зловити рибку мені так і не вдалось, але на то були свої причини.
Йой, здається я пишу українською мовою… Але звісно, я ще находжусь під впливом магічної культури спілкування нашого українського народу, гостинності, смачної їжі (назву деяких страв я вперше чув і смакував).
Дорога петляла повз гори, маленькі поселення, річечки, котрі на той момент значно обміліли. Але я не втрачав надії зловити місцевого, річкового аборигена. Бував я тут і влітку, і взимку, але краса яка зачаровувала тепер, по своєму приваблює і манить. Ліси, на схилах гір, були на стільки різнокольорові, що перехоплювало подих. Зелені хвої сосен перемішувались барвами червоних, жовтих кольорів листяних дерев.
Напис «Яремче», на дорожньому знакові, повідомив мене, що до місця призначення залишилось недовго. По приїзду у Рахів нас гостинно прийняли, нагодували і напоїли кавою. Брат дружини Роман запропонував поїхати до географічного центру Європи та у Солотвино, подивитись на солені озера. Подивитись для нас було мало (не міг повірити що вода не дає зануритись з головою), і вирішили покупатись, хоча температура повітря і води були на відмітці біля 17 градусів. Я не находжу слів, щоб описати свій емоційний стан на ту мить, це потрібно відчути… День закінчився вечерею в місцевому ресторані з гуцульською кухнею (ми скуштували «Бограч», «Банош», «Форель смажена на грилю», «Гуцульське асорті»), думав лусну.
На наступний день була запланована вилазка на «Лису гору», подивитись на Закарпаття з висоти пташиного польоту. Спочатку, куди можна було, їхали на авто, потім пішки піднімалися на вершину Звичайно, як же обійтись в такий день без шашлику… День пролетів настільки швидко, що я і не встиг спробувати половити місцеву форель. Але про це я не жалкую, тому що повернусь туди обов’язково…
PS. За обробку фото і відео щиро дякую Сані Басюку (на форумі - Bass)