Александр Варич

Украина, Днепропетровск
0 подписчиков
59 / 0.02
Предпочитаемые сообщества:
finvalboats, fanatik, crucian,
Он с нами с 17.09.2013 г.

Подарунок на день рибака

Подарунок на день рибака Фото №1

Всім доброго дня шановні форумчани! Вже досить давно не заходив сюди та не звітував але нещодавно трапилось таке що вже просто зобов?язаний відписатись та поділитись з усіма своєю радістю! Розпочну звичайно ж з передісторії. Так трапилось що поїхав я у своє чергове відрядження в зону АТО в Луганську область м.Рубіжне. Про завдання для всіх зрозумілим причинам  говорити не буду, але діло було так…

         9 липня приїхав до мене мій братик такий самий вояка як і я, можна навть сказати що проїздом був пару днів. Ну як раз в неділю перед чергуванням коли у мене було трохи вільного часу вирішив провідати братика. А де ж два брата-рибака можуть з користю та найбільшим задоволенням провести час? Звичайно ж на воді… Хто не знає повідомляю що в м.Рубіжне протікає річка Сіверський Донець от і братик там був недалеко. Та й я взяв з собою у відрядження, хоча не збирався брати, парочку телескопів самих простих з скловолокна з надією що вдасться хоч пару раз порибалити. І так, про всяк випадок взяв до снастей на білу рибку ще й пару коробочок з приманками для хижака. Зустрілись ми з Андрюхою ще о 07:00 але поки туди-сюди, слово за слово ну й вийшли на воду десь в 07:30. Погодка я Вам скажу для рибалки була як-то кажеться як книжка пише. Небо затягнуло хмарами, але дощу не було, іноді здіймався легесенький вітерець який затягував поверхню дрібними хвильками. Все говорило про наближення дощу. Стали на якір. Братан почав полоскати силікон а я старою, перевіреною не на одній вже рибалці, колебалочкою почали спокушати хижака на атаку. На третьому чи четвертому забросі відчув легенький поштовх, хоча треба зазначити що снасть на хижака була далеко не ідеальною - жилка 0,28 мм, катушка 3000 китайська, спінінг з скловолокна важкенький але… поштовх і кінчик спінінга почав свій танок який заставляє серце кожного рибалки битися частіше внаслідок шаленого викиду адреналіну… І що ж ми бачимо… Щука, і не маленька щука… Боролась недовго але понервувати трошки заставила тоді коли побачив що трійник зачепив її за край нижньої щелепи… А тут і ще привід для нової порції адреналіну… Підсаки то немає…


Підвів до човна зубасту красуню ну і як водиться акуратно взяв за очі  та в човен її… Ооооо! Вона була просто незрівнянно гарною… 

Малий каже: «Я не знаю Сашко чого, але щуку зловив ти, витягав ти а руки у мене трусяться як наче все це мені випало робити!» Визначившись з приманкою яка була до вподоби зубастій ми з Андрюхою подвої ли зусилля в пошуках хижачки. Полоскали залізяки протягом 30-40 хвилин. Змінили стоянку. А я собі думаю – треба змінити приманку. Ну і поставив зелений твістер що на світлі приймає червоне забарвлення. Один рваз закинув – нічого, другий раз – теж нічого, третій раз кинув і тут знову цей легенький поштовх, інтуітивно зробив підсічку і тут почалося… Ну в принципі це можна побачити. Все буде зрозуміло без зайвих слів… Ну і середньому братику Костянтину, який теж запеклим рибалкою рахується привіт передав… користуючись нагодою))))))))))

 

Втягнувши щуку у човен радості нашій просто не було меж – трофейна щукенція!!!!!!

 

Знову обкидали навколишню акваторію – пусто, тут ще й потрошку дощик почав моросити, а в нас навіть плаща немає, тільки я Якимось дивом здогадався куртку вдягнути. Коротше говорячи ловили ми ловили ще мабуть годинки півтори. Андрик вже промок добряче ну і одностайним було рішення про вихід на беріг та невеликий перепочинок. Ну я й кажу Андрію: «Сідай на весла а я закину воблєрок та й поки будемо плисти до кладки потролінгую трохи. Пропливши метрів з 20 спрацював фрикціон на катушці – ну, думаю, травичка не заставила себе довго чекати. Яким же було моє здивування що легко так катушкою почав підмотувати прогин шнура – де ж та клята трава ділась? І тут «трава» дала про себе знати. Жилка у воді почала плавний рух в сторону глибини. Оце думаю дааааа….!!!!! Невже ще й третя буде? І третя комуфльована красуня через 1,5 хвилини прикрасила черговий фотоальбом. Ну і як підсумок. Протягом 3,5-4 годин три трофейні щуки (дві десь 4,5 кг і одна 5,5 кг – на жаль кантер кожного разу брехав то показуючи на 500 гр більше то менше). Одна на коливалку, друга на твістер зеленого кольору і третя на воблєр Джаксон (з золотавими боками, видно на фото в коробочці лежить). 

Отака рибалка була вперше в моєму житті чого і Вам всім шановні форумчани бажаю!!!!!! Ні хвоста Вам ні луски!!!! До нових зустрічей! 


развернуть

По місцях минулої бойової слави... 22.08.16

По місцях минулої бойової слави... 22.08.16 Фото №1

Доброго дня всім форумчанам!

Давненько не бував на форумі, та й рибалив дуже рідко (становище в державі на жаль трошки не дозволяло) але як раз видався час та й от вирішив написати про нещодавній похід мій до водички...

Ну розпочну мабуть з того що про вибір місця, де ловитиму був ну дуууууже тривалий. До води виходив давно, тому хотілось повернутися додому не з пустими руками. Рішення прийшло само-собою. Переглядав старі фото і думаю: "А в Башмачці то ж я завжди був з рибкою!". Сказано-зроблено. Зібрав рюкзачок, купив червячка і наступного дня перед обідом на автобус та й гайда до Дніпра...

Рішення було прийняте про рибалку з ночівлею, тому карематик також знадобився. Вийшовши з маршрутки йшов не дуже довго - ноги самі несли, серце радісно тьохкало, хвилювання як у першокласника на Першому дзвінку а про уяву я взагалі мовчу... Таке ж вона намалює, що аж задумуєшся: "Може треба було мішок для риби брати?" )))))))). Ну то це вже лірика... А пейзажі все ж таки радували око.

Ловити зібрався перевіреними в цих місцях снастями - пружина і макушатник. І ще вирішив ввечері пошукати кликастого, тому взяв з собою ще спінінг та коробочку з силікончиком. Ну якось так... Прибув на улюблене місце, яке на мій превеликий подив не було зайняте, швиденько розклався, наживочка зайняла свої місця на гачках і швиденько-швиденько полетіли груза у воду. Чекав не дуже довго, десь хвилин з 20. Перша покльовочка і невеличка плотвичка грамчиків на 200 вже тріпотить на гачку. Через хвилин 5 та ж сама історія. "Ну, - думаю, - хоч плотви насмикаю! Хоч трошки оскому зіб"ю". Аж тут раптом клювати перестало. І причому перестало так, наче хтось зібрав всю рибу в цьому місці і перетягнув до іншого берега річки. Про то свідчила мовчазна тиша дзвіночків у сусідів праворуч та ліворуч. Так тривало майже 1,5 години. Я вже дістав спінінг. Почепив силіконову приманку та почав обловлювати недалеко розташовану бровку, а ж тут...

Дзвіночок на спінігу де стояла пружина якось різко один раз брякнув. але цього було достатньо щоб я миттєво опинився біля снасті. Спінінг вигнувся невеликою дугою і не розгинався - тільки трохи тремтів, а жилка потихеньку пішла в сторону. Не дуже різким рухом ще трохи підсік і різка натяжка жилки і збільшення швидкості її руху вказало на те, що там, десь в глибині, ну не зовсім плотвичка... На моє "прохання йти до берега" гість на іншому кінці жилки вперто відмовлявся, в основному тікаючи в сторону. Ну тут і без маленької шкоди не обійшлось. Два спініга, що стояли ліворуч вже сплутались з жилкою з "гостем", і я вже навіть трошки почав нервувати, хоча й зупинив цей нестримний рух, думаю: "От зараз заплутає і тільки хвостом мені помахає - "Давай до свиданья!!!". Але, видать, це був все-таки мій день і вже майже попід самий беріг цей красунчик визирнув на поверхню, тішачи мій зір жовтизною своїх боків. Жіночка що поруч також рибалила, дай Бог їй здоров"я, підсакою допомогла цього хлопчака витягти на беріг - і вже просто захотілось сказати йому: "Ой! Таки здрасьте! А шо так долго Вас было не видно? Ну заходите-заходите!!!". Коропчук, не маленький але й не великий, як потім показало зважування 1,23 кг красувався у підсаці.

На превеликий жаль вся ніч і весь ранок нічим значним не відзначились. Невеличкий карасик та плотвичка зранку вирішили скласти компанію коропцю у садку та й усе. Ну і потім вже дорога додому... Приємна мить...

Втомлений, але задоволений, що ще один день біля води минув недаремно...

развернуть

?iso-8859-1?Q?=B3=89application/smil?=

?iso-8859-1?Q?=B3=89application/smil?=. Лисичка-сестричка

?iso-8859-1?Q?=B3=89application/smil?=

?iso-8859-1?Q?=B3=89application/smil?=. Зубата красуня!

Діївка 12.10

Діївка 12.10 Фото №1

Ну, як заведено, звітую про проведену роботу, правда з деякою затримкою. 10 жовтня виїхали ми на рекогносцування в Лісопарк, що в Діївці.

Ходили-ходили, ну і я згадав, що хлопці якось хвалилися своїми успіхами в цій місцевості. Так, думаю собі, треба пошукати де ж тут можна порибалити. Спочатку на очі потрапив якийсь невеличкий місточок через рівчак завширшки зо 2 метри. Інтуітивно пішов вздовж рівчака і вже через 50-70 метрів моєму погляду відкрилась невелика затока з човновою станцією. Посеред затоки на човні хлопці сиділи з вудками і час від часу витягали дріб’язок.

Хоча великим досвідом похвалитися не можу, проте відразу відмітив для себе 5-6 перспективних місць в яких, ну обов’язково, хоч невеличка але повинна бути щука. Став на кутку виступу і спостерігаю. Ну і як є, в мною відмічених місцях з інтервалом в 3-4 хвилини то і діло дрібна риба аж вилітала з води. «В двох місцях точно щука ганяє!» - розмовляю сам з собою. Зубастих красунь чітко було видно особливо тоді, коли на поверхні води, не кваплячись і декілька разів широко розкриваючи пащеку, вони снідали. В інших 3 «точках» скоріш за все ганявся за мальком окунь. Ну, думаю, завтра треба обов’язково взяти з собою спінінг та пару блешень, можливо буде хоч хвилин 30-40, тоді порибалю. Роботи на наступний день було багатенько. Сміття нагребли, як потім виявилось повних з горою 6 КАМАЗів, 1 УРАЛ та 1 ЗіЛ. То ми проводили «День довкілля». А для себе потім, я звичайно відмітив, що хоч щось зробив для чистоти навколишнього середовища. Ох люди ж бувають і свині! Як пройшовся кущами та чагарниками, а там……….. СМІТТЯ ГОРИ! ЛЮДИ СХАМЕНІТЬСЯ! ВАШІ ОНУКИ БУДУТЬ ЖИТИ СЕРЕД ЛІСІВ СМІТТЯ! Ну, зараз не про це.

         Так от. 11.10. гребли сміття цілий день. Спінінг не взяв, бо як думав так і вийшло. Часу не було. А от в суботу думаю: «Та візьму, а там як буде так буде!». Приїхали на місце десь в 10.00. Техніка мала підійти десь в 11-11.30. Ну час є! Спінінг в зуби і бігом до води. Перший же облом. На човнову станцію не пустили, бо я сторонній. В умі сказавши «Спасибі!» пішов далі. Через метрів 100 вийшов на беріг - в воді була невелика кладка і біля неї прохід на чисту воду шириною метрів 3-4. Вчепивши простеньку блешню методично заходився борознити водичку. Глухо, як в танку! Вітру нема. Поверхня гладенька. Через 5 хвилин міняю блешню на воблер «Rapala». Раз кинув - «Пришел невод лишь с травою морскою!». Необхідно зазначити що глибина в цьому місці була невелика, посеред затоки приблизно до 2 метрів. Другий раз закинув – історія та ж сама. Третій раз закинув. Поволі крутячи ручку котушки метрів за 7-8 до берега вже побачив як виблискує в товщі води боками мій воблерок. Я знову приготувався до того, що зараз начіпляю на трійники водорості. Невеличка зупинка воблера. «Ну трясця його….. знову трава!» і краєм ока помічаю що шнур різко йде вліво. Вмить мозком зрозумів, що це саме воно. Але імпульс до рук від мозку, ще не встиг дійти. Не знаю, яким чудом я втримав спінінг в руках, адже ривок був настільки сильний і неочікуваний, що я аж розгубився. Ну і далі як по книжці. Глибина де зубаста вхопила воблер 30-40 сантиметрів. Бризки… Ні не бризки а хвилі води на беріг…. Встигаю відпустити фрикціон. І почали ми боротися. Змотала моя красуня метрів з 10 шнура. Тягаємся з нею а сам думаю: «Ну бляха-муха зараз по закону підлості зірветься, зараз зірветься…..!». Через секунд 30-40 щука здалась. Витягнув би мабуть набагато швидше, але ж, як на зло, трави зубата начіпляла на шнур ще кілограми 3-4. Підтягнув я її до берега, і тихенько бочком виволік з води. Як почала вона вигинатися на березі і цибати, у мене аж серце в грудях затіпалось. Встиг трохи придавити її ногою, зупинивши таким чином цю гімнастику. Стою. Дивлюся. Руки тремтять. Серце калатається як скажене. Лежить переді мною ця красуня, а я аж очам своїм не вірю.

Адже до цього щупачки попадалися ну максимум 1,0-1,2 кг. Розміри їхні ще свіжі в пам’яті. А тут раптом таке щастя! Ну і як водиться після цього покурив. Посидів. І почалася фотосесія.

 

 

 

А тут якраз і техніка прийшла, ну то я зібрався та пішов. Вже вдома зважив – получилось 2,8 кг, довжина 70 см.

Отак я порибалив. Ну бажаю всім НІ ХВОСТА НІ ЛУСКИ!

развернуть
Показать еще
Надоела реклама?
Поддержите DIRTY — активируйте Ваш золотой аккаунт!