26.09. І знову Дніпро на Башмачці. За три дні до цього погода була препаскудніша. Дув сильний північний, північно – східний вітер, часто зривався дощ, загалом говорячи на рибалку навіть йти не хотілося, але ж раптом напередодні, 25.09 приблизно в 16.00 вітер раптово стих, за півгодини розвиднилося так що на небі не залишилося ні хмаринки, визирнуло сонечко ну і відповідно в голові перша думка «Завтра!». Швиденько приготувавшись, дякувати Богу що якраз Іван привіз опариша та червяки вклався спати. В голові думки роїлися як бджоли не даючи мені заснути – «На що ловити? Де стати ловити? Чим ловити? А чи не підмане погода? А чи буде клювати, і якщо буде то як інтенсивно? В скільки краще встати, щоб зайняти краще місце? (з досвіду знаєш – Хто рано встає той займає краще місце, а хто пізно встає той ламає очерет!)». Ну одним словом почував себе як абітурієнт перед вирішальним іспитом. Добряче намучившись, викуривши з 10 цигарок нарешті задрімав, хоча вставати вже треба було через 3 години. Почувши будильник підірвався як ошпарений. Спамопочуття як наче спав 12 годин, сну як небувало. Швиденько вхопив рюкзак, розбудив Івана (в нього машина, і взагалі якби не він, то не бачив би рибалки як своїх вух, за доставку йому окремий респект і уважуха), слід зазначити що зранку було доволі прохолодно градусів +4 - +5 не більше, попивши чайку вхопивши снасті сіли в машину і рвонули до Дніпра. Приїхали швидко, залишили машину ну і пішли пішки. Погода була як книжка пише «Аж шепоче…».
Дійшовши до берега знайшов місце в затоці легенький вітерець дмухав в спину, ну я і подумав «Хай краще вже не буде сильного кльову але принаймні посиджу в тиші», ну і залишився в затоці на Дніпро не пішов, благо вихід з затоки був в 30 метрах а далі Дніпро, Дніпро, Дніпро… Іван залишив мене там побажав успіхів і поїхав. Розклався швидко. З наживкою довго не мудрував – бутерброд з червяка та опариша, попередньо нанизавши на гачок 1-2 кульки білого пінопласту, ну і як експеримент на пару гачків на пружині одягнув жовтий пінопласт середнього розміру. Через півгодини в воді 2 фідерні снасті, 1 пружина, 3 макушатника. На годиннику 6.30. Чекав довгенько. Приблизно в 9.00 задзвенів дзвоник на макушатнику. Виждавши коли жилка яка двічі провисала зробила сильну натяжку підсік і є! Через 30 секунд в підсаці вигинався карась грам на 800. Потерши від задоволення руки, помінявши макуху закинув знову. Через хв.. 15 клюнуло на пружину – і знову такий же самий карась. Радості не було меж. Знову відправляю пружину в те ж саме місце і через 10 хв. та ж сама історія, тільки карасик трохи менший грам 500. Не забуваю досвід попереднього лову. Періодично перевіряю фідери, історія з раками повторилася і тут, членистоногі обдирали моїх червяків як козли липку. Глибина в місці лову досягала 15 метрів. Хоча всі покльовки були на скаті дна десь на глибині 5-6 м. В 11.30 кльов заглох. Потягнулися довгі хвилини очікування. Вже навіть з лозини зробив 1.5 м вудочку (поплавок завжди з собою), і від нема чого робити почав смикати верховодку, ну щоб навички не втрачати. Це моє нехитре заняття обірвав дзвіночок, я огледівся і побачив що жилка на одному з макушатників то натягнеться то провисне. Мить… і я вже сиджу навшпиньки біля спінінга з тремтячими від хвилювання руками. А там на іншому кінці жилки хтось неначе забавлявся з макухою. Жилка трошки повисне, потім трохи натягнеться і так разів з п`ять. Розумію. Смокчеш рідненький макушку. Ну смокчи, смокчи. А у самого аж руки змокли від нетерплячки. І ось та сама єдина і неповторна мить, та мить про яку мріють всі без винятку рибалки, мить за яку віддаси все на світі. Провисша жилка натягнулась і кінчик «Крокодила» зайшовся у скаженому танку, дзвіночок залився свею такою милою для серця мелодією. Ох вже ж цей дзвіночок, скільки раз ти збуджував мою уяву. Навіть тоді коли доця або син забряжчать якоюсь іграшкою я на «автоматі» схоплювався, а руки вже за інерцією шукали м`яку руку спінінга. Так от. Жилка натягнулась, різка підсічка і я відчув як там в глибині дніпровської води хтось різко почав тікати з снастю праворуч. Фрікцион був відпущений, але як потім виявилось це був не мій день. Буквально через п’ять секунд нашої з невідомим мешканцем Дніпра жилка вільно пішла в мою сторону. Розчаруванню не було меж. Згадував цей момент аж до самого ранку. Вже і кляв себе за ранню підсічку, і за тупі гачки ну і … за все на світі. Дякувати Богу що через годину після цього відновився кльов і до братів карасів приєднались козлик, плотвичка ну і звичайно ж такі самі карасі. Минав день наближався вечір.
Вітер підсилювався. От добре що не пішов на Дніпро. Там іноді така хвиля здіймалася і поривався такий вітер, що я зрозумів що була б там не рибалка а суцільна мука. Згадавши прислів’я «Як не наївся то і не налижешся!» я все таки прийняв рішення залишитися на ніч покладаючи всі свої надії на макушатники. Як потім виявилось – даремно! Як результат – замерз як цуцик, вимок трохи (під ранок пройшовся дощик) та ще і кльову ноль. Пійманий в 8.00 ранку козлик остаточно увірвав мені терпець ну я почав збиратися. Підводячи результати доповідаю.
Кльов в першій половині дня на глибині 5-6 м., на більшій глибині нема нічого, клювало на черв’яка з опаришем, на гачках додатково жовтий пінопласт середнього розміру, прикормка «GStream - універсальна» з добавкою напівзвареного пшона, трошки працював макушатник. Здобич – 7 карасів в основному 700-900 гр., 5 плотвичок, 1 козлик. А ну і ще 17 раків на раколовку.
Бо, як то кажеться на безриб’я … Отак я порибалив в околицях Башмачки. Ну дай Бог всім НХНЛ!!!!
