Перший жерех
На дворі неприємна погода, на рибалку чи до лісу вибратися нема як. А «підступний Інтернет» так і спокушає: тут гриби, там гриби… ЖЕРЕХ, ЖЕРЕХ, ЖЕРЕХ…
Раз вдалося вибратися до лісу, але цього мало.
Звісно: краса, немає слів. Ліс завжди гарний…
Перечитав купу літератури, надивився відео про те як, де, коли, чим і на що ловлять жереха. А чим я гірший?
Зі снастями я не оригінальний (фінанси): кілька «джигових» приманок, «кастмастер», пара «оберталок», правда, під впливом схвальних відгуків купив за останні гроші купив воблер «Zip Baits Rigge 35F» - дорога зараза (як казав Л.М.Кравчук – маємо то, що маємо).
07.10.13 р. Нарешті співпали погожий і вільний дні а також було безапеляційно поборено лінощі. Виїхав на р. Дністер за Миколаєвом. Добирався кумедно: від сільської автобусної зупинки до ріки якихось кількасот метрів, але ж – лінь, думав скажу водію хай зупинить автобус біля річки, а там зупинятися неможна та й нема як, заїхав аж до наступного села – топав назад біля трьох кілометрів.
Ось я на ріці. Характерних сплесків не видно, про рельєф дна тільки здогадуюся (тут я вперше). Пробую ловити біля моста там зазвичай бувають ями. «Зарядив» «кастмастер» – обловив ледь не кожен метр і нічого. Взяв славетний «ZBR», перша проводка – окунець на долоню, друга – ЖЕРЕХ. Взяв десь метра три-чотири від берега, мабуть доганяв воблера.
Перший в житті жерех. Малий, але перший...
Думаю – х-а-а, тепер вся риба моя 
! Пройшов біля десяти кілометрів, піймав ще одного маленького «матросика» і все. На перший раз і так добре. Відтоді 1 – 2 рази в тиждень я приїжджаю на Дністер (буде неправдою якщо скажу що тільки за ради риби), красива природа: ріка, береги, повітря, прогулянки по 5 – 10 кілометрів.
Як дзеркало
Чийсь табір (зліва ще й маленький город 
)
А ось з рибкою – не так все чудово. На кожну прогулянку припадало від одного до трьох окунців (пробував ловити всім що маю (крім живця) а спрацьовував тільки «Zip Baits»). Я розумію: друга половина осені, мінлива погода і все таке, але ж харчуватися колись рибі треба (щоправда місцеві рибалки казали що «- КЛЁВО было вчера», взагалі цього року тут не дуже клює).
Результати роботи «чудо-Zip Baits 
». А може якби не він - не піймав би нічого?
За цей місяць я дійшов висновку що: або – дійсно не клює (при цьому з чудодійним «ZBR» хоч щось можна піймати); або – не там шукав; або – руки не з того місця ростуть (що цілком ймовірно, хоча рибалки яких я зустрічав також чимось особливим похвалитися не могли).
Дністер за Галичем
Вже наприкінці жовтня малька біля берега і на поверхні не стало, очевидно що плаваючий воблер навряд чимось зарадить, хоча для заспокоєння совісті користувався й ним.
«МАХЫНЬКАЯ – да моя 
»
Повернувся до джигових приманок, тут класично – кілька приманок обірвав, маленького «щурика» зловив, окунці дрібні, кілька зійшло… Другого листопада навіть трохи запишався собою: на ріці рибалок – як в парку люду в погожу днину, хто був з мікроджигом той мав кілька маленьких окунців а мені під обід попалася щучка, десь під кілограм (хтось скаже – дрібнота, так, але за цих обставин… Тай взагалі я ще більшу за 2 кг щуку наживо не бачив).
Багато людей скаже (серед них більшість моїх друзів):
– і варто було заради «цього» вставати о четвертій, перти бозна куди, ходити весь день?..
«Професіонали» скажуть:
– не ганьбися, не вмієш ловити – сиди вдома і дивися телевізор…
А я відповім:
– ви не рибалки – не зрозумієте, буду й надалі при кожній нагоді вибиратися на рибалку. Мало риби, і розміри не такі як хотілося б? Так, не це головне! Майстерність прийде, а ні – що ж, і так непогано 
.
Головне сам ПРОЦЕС (від збирання снастей, ще вдома, до фотосесії і відпускання риби у водойму), хоча й без РЕЗУЛЬТАТУ також не дуже…
Тож панове не лінуйтеся! Вудочки чи спінінги (можна й без них) – в руки і на природу. І будьмо людьми, не забуваємо – довкілля не безмежний дармовий склад і не смітник!
