Десна, ти чарівниця краю.
Пісочок твій, як золото блищить.
Напевно тут зберігся клаптик раю,
Який був створений в далеку мить.
Описані краї в трудах Довженка,
Передаються в пам’яті людей.
Її луги і береги міленькі,
Не дозволяють відвести очей.
Красива ти і влітку і зимова
Несеш потоки славному Дніпру
І верболози в гомоні розмови
Дарують люду велич і красу
Тут плес, тут мис і височезні кручі
Водоворот що змінює потік
Тут в синім небі білосніжні тучі
Яким ніколи нескінчений лік
Десна ти в старовинь правиця
Далеко краса юність ти моя
Годуєш люд і джерелом водиці
Лишала в пам’яті своїй ти імена
Благословенной будь незаймана дівице
У згадках безліч, безліч літ
Даруй багаття щедроти зіницю
І борони людей від тяжких бід
