Свірж — село в Перемишлянському районі Львівської області на ріці Свірж. Перша письмова згадка про Свірж датується 1427 р., коли його відвідав польський король Володислав II Ягайло. На ті часи Свірж мав статус міста. А вже 22 вересня 1449 р. було проведено розмежування між містом і селом Свірж. Відвідавши Свірж, ви зможете побачити, по-перше, мальовниче невеличке українське село поблизу Львова, по-друге, неймовірно красиві розливи однойменної ріки і, по-третє, старовинний замок Свірж. Для простоти і село, і місто зберегли назву Свірж. Перші згадки про замок деякі вчені датують XVI ст. (1530 р.). Тоді твердиня належала роду Свірзьких. Однак, на охоронній табличці замку вказаний рік 1482, а в державному реєстрі національного культурного надбання — рік 1484. Що відомо достеменно — свого теперішнього вигляду замок набув після перебудови в середині XVII ст. Саме тоді землі і замок перейшли у власність графа О. Цетнера, родина якого володіла замком до кінця XIX ст. В 1541—1546 роках біля замку був збудований костел Успіння Богородиці. До костелу від замку вів підземний хід. Під час українсько-польської війни 1648—1654 рр. замок декілька разів здобували українські козацькі загони. В 1648 — спалили татари. А вже в 1672 р. і в 1675 р. під час походу турків на Львів замок двічі витримав турецьку облогу. Під час другого походу в замку навіть переховувалась залога сусіднього Поморянського замку. Навіть якщо ви не були в цьому замку, ви швидше за все його бачили, адже саме тут знімали культових «Трьох мушкетерів», саме ці кам'яні споруди створили неповторну романтику давно забутого минулого. На вигляд створений для оборони, замок Свірж навряд чи замислювався як оборонна будівля, адже не раз потерпав від численних завоювань. Відомо, що під час українсько-польської війни в 1648—1654 рр. замок не раз здобували козацькі загони, а в 1648 р. — спалили татари. Завітавши до замку, ви побачите грифона на вході, що є частиною зруйнованого гербу свірзьких володарів, численні будівлі, два подвір'я — житлове і господарське, глибоку криницю в центрі, триярусні вежі, дерев'яні мости та підземелля, каміни та бійниці, а якщо послухаєте, то ще й почуєте стару легенду про дівчину, яку за зраду втопили в уже згаданій криниці і чий привид і досі живе в замку. Біля замку зберігся костел, датований ХV століттям. Наразі це будівля епохи Ренесансу, збудована на місці старого дерев'яного костелу. А якщо добре пошукати, то серед кущів та дерев, поблизу фортеці, можна знайти зруйновану сторожову вежу. Замок має непросту історію, адже не раз міняв своїх хазяїв. Перша згадка про замок Свірж пов'язана з його господарями, шляхетним родом Свірзьких і датується 1530 роком. В середині XVII століття замок перейшов у власність графа О. Цетнера. Саме за його часів він набув того вигляду, який зберіг і донині, граф значно перебудував та зміцнив замок, що прослугував родинним гніздом Цетнерів фактично до XIX століття. А далі неспокійне XX століття принесло неспокій і у Свірж. Замок міняв власників, зазнавав втрат під час Першої та Другої світових воєн, його палили та відновлювали, руйнували, і знову відновлювали його дбайливі власники. Найбільшої руйнації замок зазнав під час першої світової війни — він був повністю спалений російськими військами. Та вже до 1926 року тодішній власник граф Роберт відновлює замок. В 1939 році, з приходом «совітів», замок стає народним і потроху занепадає. До 1975 року замок стоїть в руїнах. Своєму відновленню Свірзький замок завдячує заслуженому архітектору України Андрію Шуляру, котрий добився реставрації замку. (Роботи проводилися в 1975—1983 рр.).
