Дана розповідь не претендує на звання наукової статті чи висвітлення ноу-хау, а лише описує деякі власні міркування Салаги з приводу ненової для Метрів методики вудіння карася.
Ностальгія по літнім ставкам з комишами та ряскою охоплює все більше...Бідні карасі, запхнувши голову в мул чекають весни...
Розвиток технологій та постійна урбанізація тихо роблять свою справу, кількість сміття на нашій планеті збільшується експотенціальними темпами. Як відомо, природа має звичку пристосовуватися до всяких негараздів, так і наш народний карась почав з недавніх часів виїдати пінопласт. При цьому повністю змінивши мій світогляд, оскільки відомо що живі організми не їдять пластмаси, а карась от їсть, шкільна хімічка нас дурила, а ми вірили...
На шлях істини мене поставив сусід, який постійно таскав сумку з карасями, виловленими на ставку неподалік. На стандартне питання «НА ШО ТАК КЛЮЄ???» сусід видавав не менш стандартну відповідь: «На ПЄНУ». Моя дезорієнтована хімічкою уява про будову всесвіту не могла собі такого дозволити поки я не пішов на рибалку з Славком (сусід). Після того як на голий гачок з кулькою пінопласту повісився перший повноцінний карась, я зрозумів що хімічка десь хитрила.
Коли пройшов шок, я осмислив будову всесвіту та його формування з нової точки зору. Зробив перший пробний зразок монтажу для пінопласту і здивувався результатам. Дана штука працює і доволі часто виручає, коли на наживку не клює. Далі про сам монтаж та методику вудіння.
Сама снасть проста як двері чи другий закон Ньютона. При цьому моя модифікація не є чимось новим, отримана методом «тика», не рахуйте за плагіат. Для оснастки необхідно 3 гачка типу Овнер 50355 №2, товста ліска для основи (0,28-0,35 мм), тонка ліска для поводків (0,15-0,2мм), завідне кільце, вертлюжок та сама кормушка.
Далі подається фото конструкції, необхідно відмітити, що утворення петлі 1 запозичене з мікроджига (вузол «вісімка» для відвідного), кріплення поводка з гачком до петлі 2 – «петля в петлю», вертлюжок + поводок з 2-ма гачками на одному відрізку ліски коромислом (3)– «петля в петлю», завідне кільце 4 – для зняття монтажу з основної ліски.
Вибір розміру гачка трактується розміром карася якого ловимо: гачок повинен «давити» його, тобто трохи менший за розмір рота. Дана особливість пояснюється тим, що риба має забрати до рота гачок, а виплюнути те зможе через дотик жала до порожнини рота.
Вид кормушки – цікаве питання, оскільки можна використовувати як просту пружину з грузом всередині (має більші втрати суміші для приважування, можливе використання для стартового закорму) так і більш технологічну «Арбуз» (має малі втрати суміші, використання для лову коли риба вже на точці). Очевидно що більша маса кормушки сприяє до збільшення відстані облову. Хоча в більшості випадків риба в 15-ти метрах від берега, але як відомо: «случаи, Василий, в жизни, разные бывают».
Сам пінопласт: він не є наживкою, а лише способом підняття голого гачка на рівень трохи вище кормушки. Тому не є важливим його запах (власний досвід), але інколи карась звертає на колір, навіть в дуже мутній (!) воді. Тому краще мати пару кольорів: білий, червоний, зелений та жовтий. Важливим моментом є вибір товщини дроту гачка, оскільки – це його маса, а значить – розмір кульок пінопласту. Тому перед тим як «снасть в воду» краще перевірити чи піднімає пінопласт гачки від дна.
В кормушку, без всякого лукавства, набиваємо білий (батон), а інколи і чорний (коли на білий не клює) хліб, розмочений прямо біля води та перемішаний з молотим смаженим насінням соняшника. Крім своєї прямої функції (запах), насіння виконує деякі непрямі: розрихлення та висушування мокрого хліба.
Суть методу: риба підходить до хліба, спочатку менша, починає відривати шматки, утворюється хмарка з розмокшого хліба, часток насіння, рівень агресії риби зростає, підтягується більша риба. Оскільки така метушня спонукає рибу хапати все що плаває поруч, або заважає їй, то рано чи пізно хтось засмокче кульку пінопласту (власний досвід на домашніх карасях).
Підвищити швидкість утворення такої спокусливої хмарки можна підмішавши соди з лимонною кислотою, тоді при наявності води, піде реакція з виділенням газу в суміші (тут хімічка виклала все як є).
Очевидно, що покльовки, як такої, немає. Так як риба сама наколюється, тому спостерігається або ривок або провисання ліски.
Риби клюють різні:
Інколи клюють і не риби:
Була унікальна ситуація одного разу: після покльовки краснопірки я злющий буксую її по поверхні води, в цей час вилітає окунець і починає її кусати...в результаті і він на гачку.
Така проста методика постійно дає результати, навіть коли на інші наживки не клює. Єдиним недоліком такого методу є необхідність в твердому дні, для запобігання провалу кормушки в мул.
Дякую за увагу.
