Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від «_______»____________________ 2010 р. № _____ - р
Київ

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми розвитку рибного господарства України на 2011 – 2015 роки, що додається.

Визначити Державний комітет рибного господарства державним замовником Програми.

2. Державному комітету рибного господарства разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади підготувати та подати в двомісячний термін Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми розвитку рибного господарства України на 2011 – 2015 роки.

Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ



СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від «_____»___________ 2010 р. №______ - р


Рибогосподарський комплекс України завжди відігравав значну роль в забезпеченні країни продовольством, у постачанні сировини суміжним галузям національної економіки, підвищенні зайнятості населення. Водночас, рибне господарство є споживачем продукції та послуг значної кількості галузей країни, зокрема, суднобудування, машинобудування, транспорту та інших.
Разом з тим, за останні десятиріччя в рибогосподарському комплексі України спостерігаються глибока структурна деформація і значне відставання від розвинутих країн світу.
За даними Держкомстату, рівень споживання рибної продукції на душу населення України склав за минулий рік 15,1 кг, що ненабагато менше рівня 1990 року, але нижче рекомендованих фізіологічно обгрунтованих норм (18-20 кг). З 1990 року по 2009 рік загальний обсяг вилову риби та інших водних живих ресурсів знизився з 1066 тис.т до 256,9 тис.т або на 76 %, з них у відкритих районах Світового океану та морських економічних зонах інших держав з 753 тис.т до 147,3 тис.т або на 80,0 %, в Азово - Чорноморському басейні з 225,4 тис. т до 67,3 тис.т або на 70,0 %; улови водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах країни зменшились з 87,6 тис.т до 42,2, або на 52 %.
На початок 2010 року український рибопромисловий флот, який знаходиться на обліку в системі дистанційного контролю, налічував близько 140 суден. Протягом 2009 року, в середньому за добу, на промислі в Азово-Чорноморському басейні знаходилось 30-50 суден, а в районах промислу Світового океану - тільки 11 суден, причому більшість з них вже відпрацювали свій експлуатаційний термін і виловили за рік 215 тис.т. З виробленої на океанічних суднах рибної продукції в Україну завозилось тільки 9%, а цього року, у зв’язку з продажем суден, буде завезено ще менше. За останній час вилучено з українського океанічного промислу 7 рибопромислових суден , з яких 4 продано.Це призвело до зменшення обсягу вилову на 22% у виключних (морських) економічних зонах інших держав.
Наявні судна флоту рибного господарства є технологічно відсталими, енергоємними, фізично зношеними й морально застарілими.
Ефективність використання фонду внутрішніх водойм для потреб рибного господарства залишається недостатньою. Впродовж останніх років використовується менше ніж на 30% потенційних можливостей виробництва прісноводної риби, а можливості марікультури використовуються менш, ніж на 1%.
У сфері аквакультури існує проблема розширення полікультури вирощуваних риб за рахунок цінних видів (осетрові, веслоніс, буфало, канальний сом, лососеві), яка передбачає застосування інтенсивних технологій вирощування риби з використанням збалансованих повноцінних рибних комбікормів, збільшенням витрат на водозабезпечення тощо. Але виробництво відповідних кормів в Україні майже відсутнє.
Крім неузгодженості положень Водного та Земельного кодексів, які призвели до розриву єдиних майнових комплексів з вирощування аквакультури та перешкоджанню розвитку марікультури, існує проблема збереження та збуту власної продукції аквакультури, що стримує товаровиробників та не дозволяє використовувати водойми на повну потужність. В Україні відсутні умови сприяння залученню інвестицій в аквакультуру та отримання пільгових кредитів. Водночас, є наявними дуже високі інвестиційні ризики та низька дохідність, нерозвинутість інноваційних технологій, слабкий правовий захист (не вирішення питання оренди водних об’єктів, як цілісних комплексів) та відсутність стимулювання з боку держави.
Більше п’ятнадцяти років державою не виділялись кошти на розвиток інфраструктури рибної галузі, майже не здійснюється капітальний ремонт гідротехнічних споруд, які знаходяться у державній власності, не відбувається модернізація та будівництво нових рибовідтворювальних та рибопереробних заводів. Наслідком цього є занепад та банкрутство багатьох підприємств.
Знизився рівень науково-дослідних робіт та престижність науки. Після ліквідації українського науково-дослідного та пошукового рибогосподарського флоту, яка відбулась у 1991-1998 роках, будь-які дослідження у Світовому океані припинено повністю, а в акваторіях Чорного та Азовського морів обсяг таких досліджень вже давно перетнув межу критично низького. Тобто, стає неможливим забезпечення належного рівня управління ресурсами і промислом у відповідності з вимогами міжнародних нормативних актів та регламентами ЄС.
Спостерігається швидке зростання обсягів імпорту, який за останній рік сягнув майже 70% від загального обсягу продукції рибного господарства на внутрішньому ринку. Державна політика останніх років стосовно рибогосподарського комплексу не сприяла забезпеченню конкурентноздатності галузі, збільшенню виробництва власної продукції. Рішення, ухвалені під час вступу України до СОТ, призвели тільки до збільшення імпорту рибної продукції, а не до розвитку власного виробництва, оскільки не супроводжувались заходами з реалізації державних програм галузі.
Наявними є високі темпи підвищення рівня безробіття, невідповідність рівня кадрового забезпечення державного управління галуззю світовим стандартам, відбувається загострення соціальних, екологічних, техногенних проблем, які потребують негайного вирішення.


Кризовий стан рибного господарства України викликаний:
законодавчою неврегульованістю механізмів перспективного розвитку рибогосподарського комплексу та недостатнім врахуванням специфіки відносин рибної галузі у правовому полі;
занепадом механізмів державного регулювання функціонування рибогосподарського комплексу;
низьким рівнем інституційної спроможності центрального органу виконавчої влади у сфері рибного господарства для вирішення питань регулювання рибальства;
недосконалістю повноважень та недоліками статусу органів державної рибоохорони;
відсутністю сучасного інспекційного флоту, який відповідає стандартам функціонування аналогічної структури у рамках Європейського Союзу;
недостатнім фінансуванням державою витрат на участь України у міжнародних організаціях з управління рибальством у певних районах Світового океану;
повною відсутністю державної підтримки реформування флоту рибного господарства;
відсутністю субсидіювання різних напрямків господарської діяльності (зокрема субсидіювання вартості пального, забезпечення логістики тощо);
незадовільним фінансово-економічним становищем підприємств галузі;
відсутністю належної сертифікації готової та переробленої рибної продукції та, водночас, наявністю технічних бар’єрів на її шляху на світові ринки;
надзвичайно слабкою конкурентоздатністю на зовнішніх ринках товарів рибного господарства вітчизняного виробництва;
відсутністю фінансування розбудови структури ринку рибного господарства, яка передбачає прозорий механізм видобування та реалізації риби та інших водних живих ресурсів;
зменшенням кількості та погіршенням екологічного стану нерестовищ, забрудненням води та особливо нерегульований вилов;
відсутністю забезпечення рибницьких господарств якісними рибними комбікормами вітчизняного виробництва;
відсутністю ефективних механізмів організації вертикальної та горизонтальної співпраці між галузевими громадськими організаціями, органами місцевої виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, заінтересованими центральним органами виконавчої влади та центральним органом виконавчої влади у сфері рибного господарства;
відсутністю кадрового потенціалу для забезпечення потреб управління та функціонування галузі.
Для розв'язання такої комплексної проблеми, як виведення рибного господарства з кризового стану та забезпечення його подальшого розвитку, та, відповідно, виконання пріоритетів діяльності Уряду України щодо забезпечення сталого економічного розвитку України як передумови зростання добробуту її населення, є необхідним розроблення та виконання Державної цільової програми розвитку рибного господарства України на 2011 – 2015 роки.


Метою Програми є створення організаційних, нормативно-правових та економічних механізмів забезпечення позитивних зрушень у виведенні рибного господарства України з кризового стану.


Розв’язання проблеми може відбуватись за п’ятьма варіантами, а саме:
перший – залишити все без змін, що призведе до знищення галузі;
другий – поступове вирішення окремих проблемних питань правового регулювання відносин у сфері рибного господарства України, що призведе до поглиблення окремих проблемних питань у залежності від черговості вирішення складових проблеми;
третій – забезпечення фінансування пріоритетів розвитку рибного господарства за рахунок Державного бюджету та інших джерел фінансування, що є недоцільним за умов відсутності належного правового регулювання видів фінансування галузі;
четвертий – забезпечення розвитку однієї із складових рибогосподарського комплексу – рибальства або рибництва, що призведе, в одному випадку, до виснажливого використання водних живих ресурсів або, в іншому випадку, до занепаду України як морської держави у площині її рибопромислових можливостей;
п’ятий – забезпечення комплексних заходів щодо створення відповідних правових та економічних механізмів державного регулювання галуззю рибного господарства у рамках Державної цільової програми розвитку рибного господарства на 2011 – 2015 роки.
Більш оптимальним є п’ятий варіант.


Проблему сталого розвитку рибного господарства України передбачається розв’язати шляхом:
формування законодавчої бази, спрямованої на створення передумов для сталого розвитку складових рибогосподарського комплексу з дотриманням вимог щодо адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу;
отримання центральним органом виконавчої влади у сфері рибного господарства повноважень, які забезпечуватимуть його інституціональну спроможність щодо виконання функцій та завдань, поставлених Урядом України;
розв’язання основних інфраструктурних проблем внутрішнього ринку продукції рибного господарства;
залучення інвестиційних ресурсів для виконання заходів, пов’язаних із забезпеченням сталого розвитку рибного господарства України;
отримання державної підтримки модернізації флоту рибного господарства, функціонування підприємств галузі;
фінансування з державного бюджету видатків, пов’язаних з утриманням органів державної рибоохорони;
активізація взаємодії представників громадських галузевих організацій та посадових осіб органів державної влади;
розроблення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб органів державної влади для забезпечення потреб управління та функціонування галузі рибного господарства.
Програму передбачено на 2011-2015 роки. Виконання Програми здійснюватиметься в два етапи:
на першому етапі (2011-2013 роки) передбачається розробити і прийняти нові та внести зміни до чинних нормативно-правових актів щодо механізмів забезпечення розвитку рибного господарствата удосконалення інституційних спроможностей управління галуззю, а також здійснити фінансування видатків, передбачених розробленими нормативно-правовими актами;
на другому етапі (2014 - 2015 роки) передбачається провести аналіз виконання Програми на першому етапі; за результатами аналізу скоригувати і здійснити додаткові заходи з виконання завдань Програми у частині соціально-економічної, науково-технічної та кадрової складових. Законодавчо визначити стратегію розвитку рибного господарства на довгостроковий період.
Етапи і строки виконання Програми зумовлюються першочерговими та перспективними завданнями трансформації і повинні відповідати етапам проведення реформ, передбачених Урядом України у рамках Програми діяльності Уряду.


Виконання Програми дасть змогу:
запровадити державне управління галуззю рибного господарства, яке відповідатиме найкращим сучасним міжнародним стандартам державного управління;
забезпечити конкурентоздатність вітчизняних товаровиробників галузі та попит на їх продукцію на зовнішніх ринках;
забезпечити продовольчу безпеку населення у частині отримання у повному обсязі якісної продукції рибного господарства;
розширити асортимент продукції океанічного промислу;
значно підвищити якість заходів з охорони водних живих ресурсів України;
значно підвищити рівень боротьби з незаконним, непідзвітним та нерегульованим рибальством;
забезпечити виконання Україною зобов’язань міжнародних договорів;
покращити динаміку інвестиційної діяльності;
збільшити рівень надходжень до державного бюджету;
підвищити якість адміністративних послуг у сфері рибного господарства;
суттєво збільшити товарне виробництво цінних видів риб;
покращити стан запасів водних живих ресурсів рибогосподарських водойм України;
раціонально використовувати рибогосподарський потенціал водойм України;
привести кількість та формат дозвільних документів і процедури з їх надання у відповідність до вимог міжнародного галузевого законодавства;
значно знизити кількість техногенних та екологічних проблем, які виникають у процесі життєвих циклів підприємств рибної галузі;
підвищити соціально-економічний рівень життя населення, забезпечити гідні умови праці на галузевих підприємствах.


Конкретні обсяги фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів для сталого розвитку рибного господарства України будуть визначені під час розроблення завдань і заходів з виконання Програми.
Видатки для виконання Програми здійснюватимуться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел фінансування.
Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку, виходячи з можливостей Державного бюджету України під час формування його показників.

Джерело