Оптимальні умови зимівлі риби у рибогосподарських водних об’єктах

Сприятливі умови зимівлі риби – один із факторів, який в майбутньому гарантує збільшення рибних запасів.

Тому протягом зимового періоду необхідно постійно стежити за гідрохімічними показниками води, її температурою, інтенсивністю водообміну, станом гідротехнічних споруд та станом здоров’я риби. Вода, яка надходить до зимувальних ставків, повинна відповідати вимогам нормативного документу СОУ-05.01.-37-385:2006 «Вода рибогосподарських підприємств. Загальні вимоги та норми».

При нормальному газовому режимі не варто створювати інтенсивну проточність води, щоб риба не відчувала занепокоєння, не витрачала енергію та не втрачала масу. Водообмін повинен підтримуватися на постійному рівні. Рівень води у зимувальних ставках теж має бути сталим. Воду слід скидати із придонних шарів. Необхідно постійно стежити за вмістом кисню і температурою води. Зменшення вмісту розчиненого кисню до 3 мг/л призводить до занепокоєння риби, а при 0,5 - 0,7 мг/л – до її загибелі. Наявність сірководню у придонних шарах свідчить про можливість виникнення заморів, а підвищення окислюваності води до 15 – 20 мг/л – про значне накопичення водорозчинних органічних речовин, які поглинають кисень. Підвищення вмісту азоту та нітритів сприяє накопиченню продуктів життєдіяльності риби і розкладанню білків (загиблої риби, донних відкладень) та нестачі розчиненого у воді кисню.

Для усунення шкідливої дії розчинених у воді органічних речовин, закисного заліза, сірководню, а також для підвищення вмісту кисню та регулювання водневого показника (рН) необхідно посилювати проточність води. З цією метою слід проводити аерацію, вносити під кригу вапняне молоко, перекачувати помпою воду із придонних шарів.

Оптимальна температура води під час зимівлі риби – близько 1?С. Її зниження до 0,1-0,2?С біля дна може спричинити парез біоресурсів – порушується координація рухів риби, вона піднімається із дна на поверхню і вмерзає у лід. При надходженні до ставка води із відносно високою температурою (5?С) риба тривалий час рухається, виснажується і знесилюється. Тому досить важливою є стабільність і поступова зміна температури води, без різких коливань.

Під час паводків або різкого потепління подачу води зменшують у 2 - 3 рази, збільшуючи аерацію. Воду подають із верхніх або середніх шарів головного ставу, а із зимувальних ставків випускають нижню, більш забруднену воду.

Контроль за ходом зимівлі здійснюють через ополонки, які прорубуються у різних місцях ставу і обов’язково на притоці та витоку. Біля донного водоспуску вільна від льоду смуга води повинна бути 0,5 - 1,0 метр. Ополонки розміром 1,5?1,0 метр мають очищуватися від льоду щодня і закриватися очеретяними матами. На 1 га площі повинно бути 3 - 5 ополонок.

Визначати вміст кисню, значення водневого показника (рН), температуру води необхідно щоденно. Слід постійно спостерігати за фізіологічним станом риби протягом зимівлі. А також 3 - 4 рази на місяць проводити клінічний огляд.

Посилення руху риби та її поява біля ополонок свідчать про незадовільний хід зимівлі. Причиною руху може бути різка зміна гідрохімічного режиму, коливання температури, сильне виснаження та захворювання риби.

У разі виявлення фактів явищ задухи просимо невідкладно повідомляти на «гарячу лінію» Чернігівського рибоохоронного патруля (099) 112-13-44 та (0462) 93-75-57.

Довідкова інформація:

Нормативні показники якості води в зимувальних ставках

Джерело: сайт Чернігівського рибоохоронного патруля