Доброго дня, шановні любителі рибалки!!! Нетерпиться поділитись з Вами своїми враженнями. Напротязі останього місяця я зустрівся з відомою, для всіх любителів зимнього кльову, проблемою під назвою: глухозим'я. Так дійсно період не найкращій для ловлі з льоду, сильні морози високий атмосферний тиск все це відбиває у риби всякий стимул рухатися, а тим більше і кормитися. Здається ніби життя під льодом завмерло...
У такі короткі морозні дні, для того щоб виловити декілька неактивних полосатиків, або плотвиць, покльовки яких навіть не відчуває рука, варто пробігати не один кілометр по водоймі і висверлити не один десяток лунок, що як не дивно, дає результат, однак дуже образливо коли в кінці дня ти задумуєшся: "А чи вартий цей результат, втрачених сил якщо серед улова немає жодного трофейного екземпляра???"
Так дійсно такі думки бувають часто, але саме вони надихають продовжувати бігати і бурити, бігати і бурити... А так як я відданий своїй улюбленій зимовій приманці під назвою чортик, буріння займає важливий фактор у моїй рибатській діяльності. От і я натхнений, фото з блогів на сайтах, розмовами бувалих рибаків які знають водойму і просто спортивним азартом продовжував бігати і бурити... І напевно рибацький Бог почув мої молитви на одній із чергових марафонських пробіжок по плесу, вже відомої мені водойми, удача нарешті посміхнулась мені.
Здавалося, нічього особливого, напевно тридцята лунка, за день, звичайно опускаю в лунку свого чьортика, перша проводка, правда, дещо агресивніша ніж інші, бо нерви вже здають, руки змерзли в таких випадках важко бути холоднокровним і чітко зберігати амплітуду коливання, але можливо саме це і дозволило звернути увагу цього красення, вагою в 1 кг.200г на мою приманку...
Чьорний чьортик середньго розміру, виміняний колись у друга на гарну і тяжку мормишку, якою я чомусь ніколи не намагався ловити, навіть коли мені казали що на мормишку з мотилем клює краще я залишався вірний безнасадочному чьортику, продовжував відточувати свою техніку і ось тепер мої старання нарешті були віддячені... Тягнути цього красення до лунки було саме задоволення хвилююче дійство, адже для гарної гри леску я обираю тоненьку і тоді в мене була 0,10 але в силу, можливо, слабкої активності рибини ну і звичайно невеликої глибини на якій я ловив, близько 1,5 м., дало змогу мені побачити голову цього красення у своїй лунці, після чього я не забарився і схопив щастя за жабри. І згадуючи ті радісні секунди, забуваєш про потрачені сили і розумієш, що навіть десяток твоїх невдалих рибалок вартують такого екземпляра навіть якщо він один за всю зиму, хоча зима ще не відступає
