Кожна церковна споруда унікальна. А якщо їй +/- тисяча років, то це навіть не обговорюється… Розкажу вам друзі історію, від якої дух захоплює. Про рибалку тут теж є, трішки :)
Зверніть увагу на підніжжя хрестів на банях. Арабська традиція часів Великого князівства...
Колись дуже-дуже давно, на місці верхньої частини Києво-Печерської лаври, зростав великий березовий ліс, з якого люди брали для господарського вжитку кору дерев - бересту, тому цю місцину й назвали – Берестове. Біля західної частини лісу було засновано село Берестове, де стояв палац князя Володимира Святославича, який у 988 році хрестив Київську Русь. Князь Володимир, після прийняття християнства, побудував у цьому селі й першу церковну споруду – дерев'яну церкву Святих Апостолів. У своєму княжому палаці у Берестові спочив великий князь 1015 року, хоча похований був у Десятинній церкві.
Але перша церква у Берестові користувалась особливою шаною і у спадкоємців Володимира – його сина Ярослава Мудрого, та внуків Святослава та Всеволода. Принагідно згадаю, що первосвящеником у ній був Іларіон, якого 1051 р. першим із русичів було призначено митрополитом Київським. За Ярославових синів, у 1072 році, вперше згадується і Спаський монастир на Берестові з церквою Спаса (очевидно перейменована церква Святих Апостолів). У княжому палаці тоді жили київські князі Святослав Ярославич (1073-1076) та Всеволод Ярославич (1078-1093). Після смерті Всеволода, у 1096 році під час нападу половців були спустошені київські околиці: постраждало насамперед Берестове, у якому спалили княжий палац, дерев'яну церкву та інші монастирські споруди.
Зліва - прибудована у 16 ст. триярусна дзвіниця. Хоча 400 років до того храм вже вже був не маленький - десь 20 на 30 метрів...
Та вже за півтора десятка літ Берестове було відбудоване. У 1113 році київський князь Володимир Мономах, у новозбудованому княжому палаці, приймає рішення відбудувати церкву, цього разу – кам'яну. Точної дати початку та закінчення будівництва історики не знайшли, але традиційно вважається, що саме за часів Мономаха (1113-1125) була побудована кам'яна церква Спаса на Берестові. Як доказ своєї теорії вчені, археологи та історики, вказують на цегляну кладку церкви, яка характерна саме для цього часу, та навіть пізніше відкриті фрески.
А це стародавня фреска - 11-12 століття. Біблійна сцена ловлі риби Ісусом, який теж був рибаком :)
Крім того, протягом XII ст. церква була сімейною усипальницею династії Мономахів: у ній поховані дочки Володимира Мономаха Євфімія та Софія (Євпраксія, яка була дружиною угорського короля Бели II), а також його син – засновник Москви великий князь київський (1155-1157) Юрій Долгорукий. І це самий цікавий момент в історії церкви Спаса на Берестові, на який я би хотів звернути вашу увагу! Згадаємо і той факт, що у 1947 р. на честь відзначення 800-річчя Москви, у церкві Спаса на Берестові було встановлено надгробок Юрію Долгорукому, що імітує давньоруський саркофаг.
Фрески 16-17 ст, відновлення церкви за часів Петра Могили.
На цьому свій історичний екскурс завершую – в мережі є достатньо інформації про те, як у часи нападу татаро-монгол церква була спустошена, а в 1640-1642 рр. відбудована на замовлення та за кошт київського митрополита Петра Могили. Є також інформація про наступні реставрації церкви у 20 столітті, її включення до історико-культурної спадщини України та світу, про намагання чиновників, церкви, вчених та політиків довести своє право над історичною пам'яткою...
Припорошені снігом залишки законсервованих підмурків першої церкви Спаса на Берестові
Церква Спаса на Бересті пережила не тільки своїх засновників, меценатів та внуків перших прихожан, але й тих, хто її хотів знищити, або недолугим хазяйнуванням – спотворити. Переживе вона і тих, хто зараз хоче на святині нагріти руки або здобути недоброї слави.
Нині це культурно-історична пам'ятка глобального масштабу, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. І доказ того, що Україна має напрочуд давню європейську історію, і терпить вона зараз від того, що породила сама багато віків тому. Це як страждання матері, яка не виховала добре свого сина чи дочку – а тепер терпить знущання від їхньої варварської поведінки. Ми досі розплачуємось за гріхи минулого…
11 січня 2015 року: церква стоїть у будівельних риштуваннях, обдерта, занехаяна...
Погляньте на те, у якому стані знаходиться ця святиня, ця пам'ятка – нагадування усім нам і усьому світу, Хто ми є і Звідки наше коріння! І це вже не рік чи два – а десятки років незалежності України, нової України. Та чи нової?
Резюме.
Реставрація цієї церкви коштувала би державі зараз сущі копійки. Але її відновлення у статусі величної історичної пам'ятки, яка нагадала би усьому світу про справжнє місце агресора в історії, який намагається загарбати не лише свою прабатьківщину, але й рота поганого відкрив на увесь світ – такий крок нової влади був би мудрим. Чи не так? Бо не пам'ятаючи свого минулого – залишимося і без свого майбутнього...
