Обвідний канал КВХ (десь між Лебедівкою і пішохідним мостом). Сиджу тут уже третій тиждень, нічого кращого за кілограм не ловилось, розважаємось переважно 300-400-грамовими окунями. Засумував. І ось учора ввечері після 9-ї вийшов поджигувати – з розрахунком на судачка – на понтон, який у нас стоїть у зручному місці, звідки прострілюється і яма, і перекати. Сіявся дрібний дощик, було дуже тихо, на понтоні зібрались сусіди, які дещо іронічно спостерігали за тим, як я витягнув 200-грамового судачка… Я закинув майже під траву на мілке місце, неподалік від берега, і практично відразу відчув, що попалося ЩОСЬ.
Для повного розуміння: ультралайт Mikado 2-8 2,1 м, шнур 10 lb, котушка Ryobi Ecusima 1000, флюорокарбоновий повідець 0,2, коричневий 6-сантиметровий віброхвіст Manns Predator на 12-грамовій джиг-голівці. Ні на що серйозніше за кілограм я не розраховував, а тут фрикціон недвозначно сигналізував, що там живої ваги значно більше. Я спокійно констатував, що витягнути – тим більше, на понтон, - мені ЦЕ не вдасться, але, як то кажуть, «дай хоч подивиться».
Риба поводилась досить спокійно: раз вийшла на поверхню, але переважно тягнула на глибину. Я повільно підтягнув її 20-30 метрів до понтону, тим часом батько, який був зі мною, поцікавився, чи не збігати додому за підсакою. Варіант успішного завершення боротьби, який я до того навіть не розглядав, раптом здався мені реальним. І ось перед понтоном із глибин з’явилась уже трохи втомлена, але здорова як чорт щука, яка вхопила віброхвіст упоперек – із рота стирчав хвостик. Я пересвідчився, що тоненький флюорокарбон у неї прямо на зубах, і те, що вона його ще не обрізала – просто диво. Глядацька аудиторія за спиною почала прикидати, три чи чотири кілограми в щуці, тим часом мені дали підсаку, і я почав повільно підтягати рибу до себе… Треба сказати, що раніше я пару разів ловив серйозних риб – сомів на 6 і 7,5 кг – але це було на човні і з на порядок серйознішою снастю. Коротше, як я втягнув щуку в підсаку, не пам’ятаю :)
Було вже темно, тому сфотографувати рибу нормально в інтер’єрі не вдалося, є тільки така фотка. Вдома зважили – 6 кг з хвостиком, 97 см. Попередній (позаминулорічний) наш рекорд цих місць був 4200, а мій особистий – 3200. На жаль, родина повстала і не дала мені відпустити цього гідного супротивника, але я урочисто обіцяю цього року відпускати всіх подальших не травмованих щук, які мені трапляться :) До речі, флюорокарбоновий повідець на зубах у щуки трохи покоцався, але порвати його руками мені так і не вдалося. Раніше я скептично ставився до цього матеріалу, тепер – тільки флюорокарбон! І взагалі, джиг починає мені подобатись :)
