Березень закінчився, а віз суперечки й нині там – на березі розореного озера Несвіча, поруч зі стріляними гільзами та спаленими гніздами лебедів та інших птахів...
Хоча за два тижні єдине зрушення маємо: на 7 квітня запланована сесія депутатів Несвічської сільради, на якій будуть обговорюватись рекомендації, які надали члени не раз згаданої у моїх записах "робочої групи". Яка розглядала можливість відновлення промислового вилову риби в... об'єктах природно-заповідного фонду - в орнітологічних заказниках. Нонсенс? Так, але це правда.
Ця «група» з 12 чиновників, які представляють різні органи виконавчої влади та самоврядування Волині, нагадала мені суд присяжних у фільмі Міхалкова «12» (більше своєю роботою, а не кількісним складом). Ті теж хотіли поспіхом винести незаконне рішення – засудивши невинного юнака на смерть. Однак, був один незгодний з таким рішенням і згодом усі присяжні поміняли свою думку та юнака виправдали.
Щось подібне відбувається і в нашій історії. Озеро Несвіч теж на смерть прирікають – повільну, з муками…
Але дякуючи незламній позиції начальника управління екології та природних ресурсів Олександра Самосика та юридичного відділу апарату ОДА– підтримати ідею рекреації, риболовного спорту та екологічного балансу спочатку погодився заступник голови облдержадміністрації Волинської області пан Сергій Кошарук. Потім сільський голова Несвіча не погодився розглядати заявку «віртуальних» промислових рибаків з ДП «Укрриба», а тепер вже районна влада думає – а чи не поспішили ми з тим промисловим виловом? Волинська рибінспекція, земельники та водники – тепер теж чухають потилицю, хоча спочатку співали дифірамби на користь промислового риборозведення, яке по своїй суті є збагаченням лише купки людей, грабунком водойм та браконьєрством… Але й досі департамент агропромислового розвитку ОДА мертво стоїть на своєму: волинянам не вистачає риби, треба більше риби дати громадянам, люди не доїдають – треба повернути промисловий вилов на ставки Несвіча…
Але знаєте, панове чиновники – не порушувати закон не так уже й важко. Треба просто вміти читати закони та мати трохи совісті. І думати не за себе, сьогодні і тут – а за усю громаду дбати, і сьогодні, і завтра!
А для того щоб не було знову спокуси приймати рішення поза законом та інтересами громади, ми – журналісти, екологи, громадські активісти – будемо й далі за вами пильно стежити. Уважно спостерігати за кожним вашим кроком та вашими діями. Хтось же повинен вберегти вас від проблем, які ви ненароком можете собі заподіяти…
