Початок
Прохолодно. Сонце сходить за обрію, освітлюючи все навкруг. Я ще геть сонний плентаюся за татом не зовсім розуміючи, що від мене хочуть та куди ведуть. Маленькі чобітки вже геть намокли і виблискують у вранішніх променях. Аж ось і водойма.
Це невеличкий ставок вкінці нашого городу, що торік був викопаний.
Спогади тішать мою маленьку душу, адже я згадую, як тракторист дядько Юра дозволив кататися із ним. Тепер я гордо всім заявляв, що я «майже сам» викопав водойму і маю повне право купатися у ній. Звичайно, ніхто мене туди не відпускав, адже всі у сім’ї знали про мою пристрасть до пригод і вміння шукати проблеми на п’яту точку. Тож походи до водоймища були під суворою забороною або під наглядом дорослого.
І от тато вже лагодить до бою вудилище. Як зараз пам’ятаю – це дубець довжиною три метри, що вирізаний у молодому горішнику ліщини. Він гнучкий та міцний. На кінець причіплена ліска, мабуть діаметром 0.3, на ній ретельно розмальований червоний поплавок із гусячої пір’їни, грузик і крючок.
Все це для мене дуже серйозно. Я із підвищеною увагою дивлюся, як тато одягає черв’яка і легеньким помахом закидає під самий берег поплавок, після чого передає вудку мені.
Рибка не змусила нас довго чекати. Поплавок, як зачарований ворухнувся. Метнувся то вліво, то вправо, а потім зник під водою. Я зробив невеличкий ривок і от щось затрепеталося на кінці ліски. Воно невпинно звивалося і сіпало вудку із рук. І от перша рибка. Вона біля моїх ніг. Я одразу схопив її, але вона не далася мені. Закрутилася, тріпнулася і вислизнула із рук. Метнувшись до неї, мені вдалося вхопити рибку і впустити наперед приготоване відро. Фонтан емоцій переповнював мене…
Вже потім тато мені розповів, що то був маленький коропець, але тоді для мене це була просто риба. Пройшло вже чимало часу – шістнадцять років, а я ще й досі пам’ятаю все досконало. Як світило сонце, біля якого берега ми сиділи і який приємний був той ранок. Це золотий спогад, який залишиться в моїй пам’яті назавжди.
Йшли роки і я не зупинявся. З’явився перший спінінг і перші трофеї.
Знайомство із зимовою рибалкою і "замерзлий" ніс.
Багато що змінилося в моєму житті, багато сталося. Але запал до улюбленої справи не зменшився. Завжди щось шукаю, експериментую, ніколи не сиджу на місці. І часом це приносить приємні сюрпризи
