Доброго дня всім форумчанам!
Давненько не бував на форумі, та й рибалив дуже рідко (становище в державі на жаль трошки не дозволяло) але як раз видався час та й от вирішив написати про нещодавній похід мій до водички...
Ну розпочну мабуть з того що про вибір місця, де ловитиму був ну дуууууже тривалий. До води виходив давно, тому хотілось повернутися додому не з пустими руками. Рішення прийшло само-собою. Переглядав старі фото і думаю: "А в Башмачці то ж я завжди був з рибкою!". Сказано-зроблено. Зібрав рюкзачок, купив червячка і наступного дня перед обідом на автобус та й гайда до Дніпра...
Рішення було прийняте про рибалку з ночівлею, тому карематик також знадобився. Вийшовши з маршрутки йшов не дуже довго - ноги самі несли, серце радісно тьохкало, хвилювання як у першокласника на Першому дзвінку а про уяву я взагалі мовчу... Таке ж вона намалює, що аж задумуєшся: "Може треба було мішок для риби брати?" )))))))). Ну то це вже лірика... А пейзажі все ж таки радували око.
Ловити зібрався перевіреними в цих місцях снастями - пружина і макушатник. І ще вирішив ввечері пошукати кликастого, тому взяв з собою ще спінінг та коробочку з силікончиком. Ну якось так... Прибув на улюблене місце, яке на мій превеликий подив не було зайняте, швиденько розклався, наживочка зайняла свої місця на гачках і швиденько-швиденько полетіли груза у воду. Чекав не дуже довго, десь хвилин з 20. Перша покльовочка і невеличка плотвичка грамчиків на 200 вже тріпотить на гачку. Через хвилин 5 та ж сама історія. "Ну, - думаю, - хоч плотви насмикаю! Хоч трошки оскому зіб"ю". Аж тут раптом клювати перестало. І причому перестало так, наче хтось зібрав всю рибу в цьому місці і перетягнув до іншого берега річки. Про то свідчила мовчазна тиша дзвіночків у сусідів праворуч та ліворуч. Так тривало майже 1,5 години. Я вже дістав спінінг. Почепив силіконову приманку та почав обловлювати недалеко розташовану бровку, а ж тут...
Дзвіночок на спінігу де стояла пружина якось різко один раз брякнув. але цього було достатньо щоб я миттєво опинився біля снасті. Спінінг вигнувся невеликою дугою і не розгинався - тільки трохи тремтів, а жилка потихеньку пішла в сторону. Не дуже різким рухом ще трохи підсік і різка натяжка жилки і збільшення швидкості її руху вказало на те, що там, десь в глибині, ну не зовсім плотвичка... На моє "прохання йти до берега" гість на іншому кінці жилки вперто відмовлявся, в основному тікаючи в сторону. Ну тут і без маленької шкоди не обійшлось. Два спініга, що стояли ліворуч вже сплутались з жилкою з "гостем", і я вже навіть трошки почав нервувати, хоча й зупинив цей нестримний рух, думаю: "От зараз заплутає і тільки хвостом мені помахає - "Давай до свиданья!!!". Але, видать, це був все-таки мій день і вже майже попід самий беріг цей красунчик визирнув на поверхню, тішачи мій зір жовтизною своїх боків. Жіночка що поруч також рибалила, дай Бог їй здоров"я, підсакою допомогла цього хлопчака витягти на беріг - і вже просто захотілось сказати йому: "Ой! Таки здрасьте! А шо так долго Вас было не видно? Ну заходите-заходите!!!". Коропчук, не маленький але й не великий, як потім показало зважування 1,23 кг красувався у підсаці.
На превеликий жаль вся ніч і весь ранок нічим значним не відзначились. Невеличкий карасик та плотвичка зранку вирішили скласти компанію коропцю у садку та й усе. Ну і потім вже дорога додому... Приємна мить...
Втомлений, але задоволений, що ще один день біля води минув недаремно...
